Червоний горобець - Метьюз Джейсон
Ніби відчувши невизначеність, Делон відірвав від неї губи, розплющивши очі. У найбільш невідповідний момент він збирався зупинитись. Німб над його головою палав, розжарювався. Тієї миті Домініка зрозуміла, що мусить іти далі, вони мають стати коханцями. Вона вестиме його, допоможе звабити себе.
І відчула легке розчарування, сягнувши цього етапу. Він був таким довірливим та милим — таким несхожим на Устинова. Тепер у неї за плечима була підготовка у школі горобців, досвід якої почав підсвідомо керувати її мозком.
Домініка поклала руку йому на потилицю, ще міцніше притиснула свої губи (№ 13, «Недвозначно просигналізуйте про свою сексуальну готовність») і млосно вдихнула (№ 4, «Створіть пристрасну реакцію, самі проявивши пристрасть»). Він відсторонився й поглянув на неї широко розплющеними очима. Вона погладила його щоку і, дивлячись у вічі, поклала його руку собі на груди. Він відчував, як б’ється її серце, а вона все пристрасніше притискала його руку до себе (№ 55, «Проявіть плотську невимушеність, щоб засвідчити фізичне збудження»). Вона тремтіла. Делон усе ще дивився на неї, його рука не ворушилася.
— Надю, — прошепотів він.
Його очі заплющились. Домініка провела своєю щокою по його щоці і притислась губами до його вуха (№ 23, «Використовуйте слухові заохочення для стимуляції бажання»).
— Симоне, baise-moi12, — прошепотіла вона. Вони підвелися, пройшли, хитаючись, до маленької тьмяної спальні (яка насправді була освічена яскравіше, ніж стадіон московського «Динамо», але невидимим інфрачервоним світлом), і Домініка скинула свою спідницю, стягла з себе блузку, лишившись у бюстгальтері з глибоким вирізом (№ 27, «Використовуйте контраст оголеного тіла та одягу, щоб розбурхувати почуття»), спостерігаючи, як Делон незграбно вилазить зі штанів, доки вона погладжує свої стегна руками (№ 51, «Використовуйте автостимуляцію, щоб згенерувати феромони»).
У ліжку він нагадував горлицю під час спарювання, тремтячий, пухнастий, невагомий лежав він на її тілі. Він ніжно пестив її між грудьми; вона ледве його відчувала, але вигнула спину, розкинула ноги (№ 49, «Створюйте динамічну напругу в кінцівках, щоб прискорити нервову реакцію») і на якусь мить зосередилась на маленькому отворі у світильнику на стелі, але його голова саме відірвалась від її грудей, щоб знову поглянути на неї, і вона зустріла його погляд, а він зітхнув і зарухався на ній енергійніше. Домініка заплющила очі (№ 46, «Блокуйте все, що може вас відволікати, лишайтесь зосередженими») і почала називати його ім’я, знову і знову, відчувши, як його тіло починає тремтіти, після чого вона йому допомогла (№ 9, «Розвивайте лобково-куприковий м’яз») і він прошепотів: «Надю, je t’aime».
Вона провела пальцями по його шиї і прошепотіла: «Lyubov’ moja», моє кохання, і чудово зрозуміла, що відбувається, коли двері спальні з силою відчинилися й оранжевого кольору лампа (для кращого контрасту на цифрових камерах) над їхніми головами залила кімнату світлом, а три чоловіки в костюмах скупчились на порозі. Їхні комірці були вологими, а очі блищали, немов очі поросят у лісі, повному трюфелів. Вони дивилися з порога, і запахи їхнього поту, а також невипраних сорочок та шкарпеток тижневої свіжості, заповнили кімнату.
Щойно двері відчинилися, Домініка сіла в ліжку і притиснула наляканого, тремтячого Делона до себе, немов улюблену ляльку, та почала кричати на них російською, щоб забиралися геть. Вона розуміла, що Симьонов ущент знищить її дбайливе вербування. Він не хотів чекати й вирішив діяти згідно зі своїм незграбним сценарієм. Він нищив її. Вона платила за свій гострий язик під час конференцій, за свої нешанобливі втручання. Вона згадала, як спробувала говорити словами старих шпигунів. «Цей бурячок уже майже зварився», — сказала вона тоді. Що ж, старі шпигуни показували їй, хто тут усім керує.
Вони відірвали від неї Делона, стягнули з ліжка і провели голого до вітальні. Штовхнули на диван і кинули йому його зім’яті штани. Він дивився на дебелих чоловіків, нічого не розуміючи. Домініка продовжувала лаятись на них із ліжка, зібравши простирадло, закутавшись у нього та звівшись на ноги. Лють засліплювала її, її тіло, горло, голова здавались такими напруженими, а у вухах чувся постійний шум.
Вона хотіла вигнати чоловіків з кімнати і повернути контроль над ситуацією. Перш ніж вона змогла встати повністю, третій чоловік схопив її за зап’ясток, виштовхав з ліжка і вкинув до вітальні. Коли Делон побачив, як її хапають, він спробував підвестись, та інші два громила знову його всадовили. Чоловік повернув голову Домініки до себе й дав міцного ляпаса.
— Shalava, suka! — крикнув він, кинувши її на підлогу. Було це частиною сценарію чи ні, та Домініка поглянула на виродка, який щойно назвав її шльондрою та хвойдою, і оцінила відстань до його очей.
Вона звелася на ноги і скинула з себе простирадло. Усі пари очей у кімнаті одразу ж зосередились на її тілі, високих грудях, напружених ногах. Її нога замахнулась у вдаваному ударі, і чоловік із СВР нахилився, щоб захиститися. Домініка швидко вп’ялась нігтями великого та вказівного пальців у перегородку між його ніздрями та, сильно стиснувши, потягла його на себе — прийом, який НКВД використовували в 1930-х під час тортур. Різким рухом нагнула голову велета вниз, на маленький столик — завалений торговельними документами з французького посольства, — куток якого втрапив йому в щоку, після чого стіл перевернувся, папери розлетілись, а чоловік упав на підлогу. Він не рухався. З дивана на неї дивився Делон, не вірячи своїм очам.
Увесь епізод тривав не більше десяти секунд. Один із двох службовців СВР схопив Домініку й виштовхав із квартири, пропхав коридором і затяг до іншої кімнати.
— Забери від мене свої руки, — сказала вона, коли перед її обличчям зачинились двері. Чоловік зник. З кімнати почувся голос.
— Ефективне виконання, молодший лейтенанте, яскраве завершення секретної розвідувальної операції.
Домініка повернулась і побачила Симьонова, який сидів на дивані перед двома моніторами. На одному екрані була квартира, чоловік, зігнутий над нерухомою брилою на підлозі, в той час, коли інший стояв над Делоном, який досі тримав свої штани в руках, задерши голову, ніби в молитві. На іншому екрані повторювався запис Домініки й Делона в ліжку. Звук був вимкнений, і їхній секс здавався клінічним, підробленим. Вона це проігнорувала.
Однією рукою Домініка загорталась у простирадло, а іншою потирала щоку, що пульсувала.
— Zhopa! Козел! Ми мали б усе! — кричала вона. Симьонов не відповідав. Його очі блукали від одного монітора до іншого.
— Ми б завербували його власну доньку, — лютувала вона. Симьонов не повернувся, щоб на неї поглянути, а лише пробубнів:
— Ми й так це зробимо, у будь-якому
