Казино «Руаяль» - Ян Ланкастер Флемінг

Почувся жіночий голос, і мало-помалу смисл слів почав доходити до Бонда. Голос звучав ласкаво, і Джеймс почав усвідомлювати, що його заспокоюють і що це голос друга, а не ворога. Повірити було важко. Він був упевнений, що досі перебуває у полоні та з хвилини на хвилину розпочнуться нові тортури. Бонд відчув, що його обличчя утерли прохолодною м’якою серветкою із запахом лаванди, і знову провалився у сон.

Коли кілька годин по тому він розплющив очі вдруге, то зрозумів, що кошмари відступили і він почувається затишно та мляво. Сонце заливало кімнату яскравим світлом, а через відчинене вікно линули звуки саду. Здалеку доносився шум хвиль, що набігали на берег. Бонд ворухнув головою — почулося шурхотіння спідниці; медсестра, яка сиділа у головах ліжка, піднялася і з’явилась у полі зору. Дівчина була миловидною; вона усміхнулась і виміряла Бонду пульс.

— Що ж, я рада, що ви нарешті прийшли до тями. Ніколи у житті не чула такої страшенної лайки.

Бонд усміхнувся у відповідь.

— Де я? — спитав і сам здивувався тому, як твердо та чітко звучить його голос.

— Ви в лікарні в Руаялі, а мене прислали з Англії доглядати за вами. Нас тут двоє. Мене звати сестра Гібсон. А тепер, будь ласка, полежте спокійно, а я скажу лікареві, що ви прийшли до тями. Ви були непритомні відтоді, як вас привезли. Ми дуже хвилювалися.

Заплющивши очі, Бонд подумки обмацав тіло. Найбільше боліли зап’ястя, щиколотки і права рука, яку порізав росіянин. Усередині тіла болю не відчувалося — напевне, діяла місцева анестезія. Решта тіла нила, немов його дубцювали палицями. Пов’язки туго стягували шкіру, а коли повертав голову, щетина шкрябала по простирадлу. Судячи з відчуттів, Джеймс не голився щонайменше три дні, а це означало, що від ранку катування минуло дві доби.

Він почав подумки складати перелік питань, але відчинилися двері й до палати увійшов лікар у супроводі медсестри. За спинами мелькнула знайома постать Матіса, і хоча він широко посміхався, вигляд мав стурбований. Матіс приклав палець до вуст, навшпиньки відійшов до вікна і сів.

Лікаря — молодого француза із розумним обличчям — Друге бюро спеціально надіслало сюди для оздоровлення Бонда. Фахівець наблизився і приклав руку до лоба, вивчаючи температурний графік, що висів на спинці ліжка.

А потім відверто перейшов до справи.

— Я розумію, що у вас багато запитань, дорогий містере Бонд, — мовив лікар чудовою англійською, — і я можу відповісти на більшість із них. Не хочу, щоб ви дарма витрачали сили, отже, коротко викладу основні факти, а потім дозволю вам трохи поспілкуватися з месьє Матісом, якому треба дещо з’ясувати. Насправді, зараз ще зарано для подібних бесід, але я хочу спочатку повернути вам душевний спокій, а потім займемося вашим фізичним оздоровленням.

Сестра Гібсон присунула лікареві стілець і вийшла з палати.

— Ви тут майже дві доби, — продовжив той. — Вашу машину фермер знайшов дорогою на ринок в Руаяль і повідомив про аварію поліцію. Через деякий час про це дізнався месьє Матіс, який одразу виїхав до вілли «Опівнічники» зі своїми людьми, де віднайшов вас з Ле Шифром, а також вашу подругу міс Лінд. Шкоди їй не заподіяли і, за її словами, насильства вона не зазнала. Дівчина була в стані шоку, але зараз повністю одужала й відпочиває у готелі. Начальство у Лондоні наказало їй залишитись в Руаялі та бути у вашому розпорядженні доти, доки ви не одужаєте настільки, що зможете повернутися в Англію.

— Охоронці Ле Шифра мертві, убиті пострілами в потилицю з пістолета тридцять п’ятого калібру. Судячи з виразу обличчя, можна припустити, що вони вочевидь не чули і не бачили нападника. їх знайшли в одній кімнаті з міс Лінд. Ле Шифр також убитий пострілом у перенісся зі зброї того самого калібру. Ви були свідком його смерті?

— Так, — відповів Бонд.

— Ви отримали серйозні пошкодження, але зараз вашому життю ніщо не загрожує, хоча крові втрачено багато. Якщо все піде за планом, ви одужаєте за кілька днів і жодна з функцій організму не постраждає, — лікар невесело посміхнувся. — Боюся, наступні кілька днів ви страждатимете від болю, але я зроблю усе, що в моїх силах, аби позбавити вас від страждань. Тепер, коли ви опритомніли, вам звільнять руки, але мусите якомога менше ворушитися. Сиділка має вказівки фіксувати ваші руки під час сну. Насамперед вам треба відновити сили. На цей момент ви все ще перебуваєте під впливом сильного фізичного та психічного шоку, — лікар зробив паузу. — Довго вас катували?

— Близько години, — відповів Бонд.

— У такому разі дозвольте привітати вас із тим, що ви взагалі вижили. Небагато чоловіків витримали б таке. Можливо, це вас втішить. Месьє Матіс може підтвердити, що свого часу мені довелося лікувати пацієнтів, які зазнали катувань, але жоден з них не проходив через те, що випало вам.

Лікар допитливо подивився на Бонда, потім звернувся до Матіса:

— У вас десять хвилин, після чого ви маєте покинути палату. Якщо у пацієнта підскочить температура, ви пожалкуєте.

Потім обдарував обох широкою усмішкою і вийшов.

Підійшовши, Матіс зайняв стілець лікаря.

— Чудовий хлопець, — зауважив Бонд. — Він мені подобається.

— Дуже відданий справі, — відгукнувся Матіс. — Насправді чудовий хлопець, я тобі коли-небудь про нього розповім. До речі, він вважає тебе надзвичайною людиною, і я з ним згодний.

Але це зачекає. Як ти здогадуєшся, питань у нас чимало. Мене смикають із Парижа і, звісно, з Лондона. Та що казати, навіть з Вашингтона через нашого приятеля Лейтера. До слова, — раптом пригадав Матіс, — у мене для тебе особисте послання від М. Він персонально зателефонував мені. Звелів переказати тобі, що він вражений. Я спитав, чи це все, й М. додав: «Скажіть, що в Казначействі зітхнули з полегшенням» і повісив слухавку.

Бонд задоволено усміхнувся. Його найбільше втішило, що М. сам зателефонував Матісу. Це нечувано. Навіть існування М., не кажучи про його особу, завжди ретельно приховували. Можна уявити, який переполох це спричинило у най секретнішій організації, де застережні заходи піднесені на вищий рівень.

— Із Лондона того дня, коли ми знайшли тебе, прибув високий худорлявий чоловік з однією рукою, — продовжив Матіс, знаючи