Казино «Руаяль» - Ян Ланкастер Флемінг

Оцифровано телеграм-спільнотою "БУКХАБ"

«Казино "Руаяль”» — перша книга Флемінга про звичайного британського агента з двома нулями написана 65 років назад. Пам'ятаєте ті часи? Я також ні. Проте Сталін був живим, Британія все ще правила світом, а Єлизавета була звичайною привабливою принцесою і не мріяла стати королевою. Звісно, ворог не дрімає, СМЕРШ заважає будувати світле капіталістичне майбутнє, комуністів та зрадників — хоч греблю гати, і з ними хоч-не-хоч доводиться боротися. Усюди. Навіть за картярським столом. Ну а таке завдання -тільки для найкращих.

А найкращий у нас один — Джеймс Бонд.

Ієн Ланкастер Флемінг народився у Лондоні 28 травня 1908 року, освіту здобув у донському коледжі[1], після чого присвятив деякий час вивчанню мов у Європі. Професійну діяльність розпочав у агентстві новин Рейтере[2], пробував себе на посаді біржевого маклера. На початку Другої світової війни призначений особистим помічником директора воєнно-морської розвідки Великої Британії контр-адмірала Джона Годфрі, де грав ключову роль у британських та союзницьких розвідницьких операціях.

Після війни почав працювати в Кемслі Ньюспейперз[3] як начальник відділу іноземної кореспонденції «Санді Тайме»[4] із мережею журналістів, безпосередньо задіяних у холодній війні. Перший його роман «Казино "Руаяль”», надрукований у 1953 році, познайомив світ із Джеймсом Бондом, спеціальним агентом 007. Початковий наклад роману розійшовся менше ніж за місяць. Натхнений успіхом, Флемінг публікував по романові про Бонда щорічно до своєї смерті. Раймонд Чандлер[5] охарактеризував Флемінга як «найенергійнішого та переконливого письменника трилерів Великої Британії». Його п’ятий роман «Із Росії з любов’ю» сприйняли особливо тепло, а продажі різко злетіли вгору після того, як президент США Джон Кеннеді назвав його однією зі своїх улюблених книг. Загалом книги про Бонда розійшлися накладом 60 мільйонів примірників, а також надихнули на створення надзвичайно успішної кінобондіани, перший фільм якої — «Доктор Но» — з Шоном Коннері[6] в ролі агента 007 побачив світ у 1962 році.

Усі книги про Бонда були написані на Ямайці — у країні, яку Флемінг полюбив ще з часів війни і де він побудував маєток «Золоте око». У1952 році письменник одружився з Анні Розермер. Його оповідання про чарівний автомобіль «Піф-паф ой-ой-ой», написане в 1961 році для сина подружжя — Каспара, стало єдиною дитячою книгою. Помер Флемінг від серцевого нападу 12 серпня 1964 року.

Передмова

О третій ранку запах тютюну та поту в казино стає вкрай нестерпним. Мало-помалу ерозія душі, викликана азартною грою — круто замішаною на жадобі, страху і нервовій напрузі — досягає межі; тоді почуття, що пробудилися, відчайдушно протестують.

Раптом Джеймс Бонд відчув себе стомленим. Він завжди знав міру своїх можливостей та цілковито довіряв своїм відчуттям. Це допомагало уникати виснажування, коли гострота сприйняття притуплюється і призводить до помилок.

Про що кажуть нам ці перші рядки? По-перше, вони відразу переносять нас у гущу подій. Нема потреби сидіти в казино до третьої ранку, — а для більшості перших читачів Флемінга таке взагалі неможливе, — щоб відчути його гламур і мішуру Читач довіряє своєму провідникові, який буденно, але переконливо пише про ерозію душі та знайомить із головним героєм, який, попри будь-що, є людиною, як ми з вами: він стомлюється, хоча й володіє здібностями, про котрі можна лише мріяти — холоднокровно оцінює ризик, знає свої можливості й діє рішуче.

Далі нам розповідають, що дещо затіюється. Ми не знаємо, що саме, але відчуваємо, що стоїмо на порозі подій. Бо герой — це людина дії, і події його не оминуть. Насамперед читачі далекого — 1953 року, коли книгу видали — відчували, що їх занурюють у світ витончених вин, першокласного тютюну, дорогого одягу, мальовничих локацій та екзотичних небезпек, які вони не можуть собі дозволити, але здатні уявити. їхній провідник знав той світ, і вони йому вірили. І наостанок: їм подобалось ім’я головного героя: сильне, просте, його легко запам’ятати і вимовити, ймовірно, але не доконче англійське, з алюзією на заможну Бонд-стрит[7].

У 1953 м’ясо ще видавали по картках, автомобілі в англійських родинах були дивиною, разом з телефоном, не кажучи про телевізор. Багато міст, особливо Лондон і порти, ще не позбулися вирв від бомб, покалічених будівель та плюща, що буяв повсюди. Радянський Союз, де Сталін ще не помер і влада його була сильною, залишався на військових рейках, окупував половину Європи і становив загрозу вільному світові. На сході тривала корейська війна, зловісні та криваві події розгортались у комуністичному Китаї. А недавно винайдена ядерна зброя взагалі загрожувала тотальним знищенням.

Проте траплялись яскраві події національного масштабу: коронація королеви Єлизавети II, підкорення Евересту, а в травні наступного року Роджер Банністер подолав милю менш як за чотири хвилини[8]. А в щоденному бутті більшість населення боролася за виживання на фоні хронічної нестачі житла, обмеженого харчування, ношеного одягу, на міжнародному рівні панував економічний та політичний занепад. Одиниці могли дозволити собі вино, не кажучи про шампанське, більшість узагалі не виїжджала за кордон, за винятком тих, хто воював.

На фоні сірого та безрадісного життя перші рядки «Казино “Руаяль”» виступали, напевне, трубним гласом. Вони провіщали народження міфології національного — а згодом міжнародного — масштабу, такої ж безсмертної і правдоподібної, як королівська коронація чи Еверест або миля за чотири хвилини.

Дивно, мабуть, аналізувати феномен Бонда з погляду достовірності, якщо брати до уваги те, якими моторошними деталями обросла ця персона — особливо в кінострічках — але багато чого у його образі ґрунтовано на реальних фактах. Події, змальовані в «Казино “Руаяль”», мають в основі досвід, що набув Ієн Флемінг під час Другої світової як морський офіцер, який працював на директора воєнно-морської розвідки (ДВМР). Сам Флемінг не був шпигуном, не займався саботажем, його не скидали на парашуті над полем битви, не саджали в підводний човен, щоби стежити за переміщенням військ, і не відсилали висаджувати у повітря мости для допомоги спротиву. Напроти, він був штабним офіцером, який допомагав розробляти і планувати операції, а також користувався польовими розвідданими (був одним з небагатьох обізнаних із роботою дешифрувальників «Енігми» в Блечлі-Парку[9], який відвідував). Погляд Флемінга на розвідувальні операції є поглядом радше польового агента, ніж аналітика, іншими словами, більше