Пасажир - Жан-Крістоф Гранже
Усеньке життя йому щастило утримувати цю загрозу на відстані. Усе життя він не дозволяв злу вирватися назовні. Ось чим пояснювався тривожний вираз на його світлинах. Можливо, малий Франсуа боявся інших людей. Та передовсім він боявся самого себе. Тим-то і пішов він у психіатрію. Написав докторську дисертацію про близнюків. Вивчав синдром множинної особистості, шизофренію…
Досліджуючи чужі психічні розлади, він приборкував своє божевілля. Іронія полягала в тому, що ця пристрасть довела його до витоків зла. Він спостерігав Крістіана Мйоссана, Патріка Серена, Марка Казарак’яна. І провадив розслідування. Він промикнувся у мережу «Мотрійки». Став одним із піддослідних. «Пасажиром без багажу».
Та не тільки.
Препарат «Метиса» розбудив чорного близнюка. Під його впливом упала заслона, яку спорудив Кубела цій лихій силі. Клятий двійник оволодів його душею.
Ото він і був убивця з Олімпу. Якимось чином його примарний брат провадив реальне життя у глибинах його свідомості. Але як це Кубела обертався кимось іншим і нічого про те не пам’ятав? Невже він хтось на кшталт доктора Джекіла і пана Гайда?
Він звів голову і побачив, що плаче, сидячи долі під дашком якогось під’їзду і притискаючи коліна до грудей. Крізь ті сльози проривався регіт.
Він утямив очевидність свого становища.
Щоб убити міфологічного вбивцю, треба було вбити самого себе.
— Саша зізналася.
Анаїс не відразу втямила, про кого річ.
— Саша?
— Власниця сторінки для знайомств.
— Гаразд. І що ми маємо?
— Та небагато. Вона сама не розуміє, що там коїться. Казала, що члени клубу якось загадково зникають.
— Жінки?
— Жінки. І чоловіки. Хто завгодно. Вона геть заплуталася і не хоче дивитися правді у вічі. Її клуб на межі краху. Корабель іде на дно, а вона знай стоїть біля штурвала.
Вісімнадцята година.
Вона дійшла до дванадцятого імені. Такими темпами, може, встигне перевірити список до півночі. Коли їй зателефонував Соліна, вона їхала кільцевим бульваром, прямуючи до північного виїзду зі столиці.
— А що вона каже про Медіну?
— На початку 2009 року та відвідувала її вечірки. Десь у серпні вона зникла. Більше Саша нічого не знає.
— І вона не бачила, як Медіна не схожа на її відвідувачів?
— Бачила. Та не хотіла відмовлятися від такої принади.
— Їй відомо, чого хотіла Медіна?
— Ні. Вона казала і про другу дівчину такого штибу. Анна-Марія Штрауб, вона ж таки Феліс. Теж із ескорту, як стверджує Саша.
— І вона справді не розуміє, що вони ото забули в неї?
— Не розуміє. Одне ми знаємо напевно. Сашина мережа розрахована на людей із середнім достатком. Повіям такого польоту там нема чого робити.
— А Феліс ми можемо допитати?
— Ні. Вона покінчила життя самогубством у січні 2009 року.
Дві ескортниці, що записалися на ту саму сторінку для знайомств, пішли з життя упродовж кількох місяців. Це не простий збіг обставин.
— Відомо чому?
— Та нічого не відомо. Вона повісилася. Але, якщо вірити Саші, депресивною її ніяк не назвеш.
— А розслідування було?
— Авжеж. Саша так і дізналася про самогубство. Зараз ми піднімаємо цю справу.
— А ти розмовляв із нею про Януша?
— Показував світлину.
— Вона знайома з ним?
— Авжеж. Та під іншим прізвищем. Точніше, під двома. Першого разу він вступив до її клубу в січні 2009 року під іменем Франсуа Кубела. Потім пропав. І знову записався у травні. Цього разу під іменем Арно Шаплен. Це той, що жив у тім помешканні.
— Їй не видалося це дивним?
— Вона гадала, це від того, що він потайний. Утім, вона не дуже розбалакувала про їхні стосунки. Я сказав би, вони були ближчі, ніж вона це визнає.
Анаїс відчула напад ревнощів і відразу ж викинула ту дурню з голови. Нащо двічі записуватися до того самого клубу? Певне, розслідування щоразу виводило Януша на той слід. Отож, таки існує зв’язок поміж Саша.ком і «Мотрійкою».
— А що із Франсуа Кубелою?
— Оце з’ясовуємо. Поки що ми знаємо, що він був дуже відомим психіатром.
— Був?
— Загинув в автокатастрофі на шосе А31 29 січня 2009 року.
Коліщата в її голові оберталися зі страшенною швидкістю.
— Ти хочеш сказати, Януш присвоїв йому свою особистість?
— Ні. Того дня насправді убився Януш. У мене ось фото Кубели: це наш клієнт. Хтозна, як це він воскрес.
Імітація лихої пригоди геть не в дусі Януша. Невже перетворення Кубели в Шаплена — свідоме і навмисне шахрайство?
Зазначивши подумки цю фальшиву ноту, вона запитала:
— Ви порпаєтеся в його минулому?
— Є припущення?
— Кубела, можливо працював на «Метиса». Або ж на людей, пов’язаних із «Мотрійкою».
— Кажу тобі, ми зараз робимо це. Найцікавіше те, що він недавно знову з’явився в клубі.
Анаїс так і думала. Януш провадив далі своє розслідування. Точніше, щоразу розпочинав його з нуля. «Мотрійка». Медіна. Саша. Усе воно пов’язане.
— Як він назвався цього разу?
— Ноно, тобто Арно Шаплен.
— Він когось шукав? Медіну?
— Ні. Цього разу йому потрібна була якась Лейла. Дівчина того самого штибу, що й ті дві.
— Повія?
— Саша не певна цього. Так чи інакше, дівчина просто смаколик. Магрибка родом. Враховуючи все це, ми не можемо відкинути гіпотезу, що тих двох закатрупив твій любасик. Може, він і не міфологічний убивця, а звичайнісінький збоченець, який має зуба на хвойд. А може, і те, і те.
Вона погамувала кислу відрижку. Навіщо він шукав тих дівчат? Останньої миті вона помітила виїзд із кільцевого бульвару й обернула кермо, викликавши цілий шквал невдоволених сигналів.
Їй треба було кілька секунд, щоб загадати, про що вони балакали.
— А що із Сашею?
— Ми затримали її. Розбираємося з іншими зникненнями, про які вона казала.
— Зникненнями чоловіків?
— Авжеж. Вона назвала декілька прізвищ. Треба їх перевірити. За цією мережею щось криється. Хоч, як на мене, Саша тут ні до чого. Хоч як безглуздо воно звучить, уся ця історія пов’язана з програмою «Мотрійка», і Саша про неї геть
