Ніщо з цього не правда - Ліса Джуелл
"Вибачте. Вибачте. Ми могли б просто...
Екран стає чорним.
***
20:00.
Того вечора Натан не повертається з роботи. Алікс нутром відчуває жахливу неминучість цього з тієї хвилини, як годинник переходить з 20:00 на 20:01. Він сказав, що буде вдома о сьомій. Навіть якщо врахувати запізнення в останню хвилину, телефонні дзвінки чи проблеми в метро, восьма година - це межа виправданих запізнень, і вона підштовхує її до чогось темного. Вона пише йому смс. Він не відповідає. О восьмій тридцять вона дзвонить йому. Потрапляє на голосову пошту. І вона знає. Алікс знає.
Коли діти вкладаються спати о дев'ятій, Алікс бере келих вина в студію і переслуховує своє ранкове інтерв'ю з Джозі.
Вони розмовляли більше години, але, слухаючи її зараз, Алікс підозрює, що вся розмова буде змонтована приблизно до десяти хвилин. І ці десять хвилин - це ті, які Джозі витратила на розповідь про те, як вона познайомилася зі своїм чоловіком.
Алікс ледве могла дихати. Вона просто кивала, широко розплющивши очі, не перебиваючи її запитаннями, просто слухала і вбирала в себе.
Чотирнадцятирічна дівчинка.
Сорокаоднорічний чоловік.
Алікс думає про чоловіка, якого вона ледь помітила в ресторані в суботу ввечері, чоловіка, якого вона прийняла за батька Джозі: непоказного, лисого, вицвілого, в окулярах.
Вони припинили запис до того, як Алікс змогла дізнатися більше про те, що сталося після святкового торта на чотирнадцятий день народження Джозі, що призвело до того, що Джозі і Волтер стали парою. Вони обговорять це на наступній зустрічі. Але крихітне хвилювання, яке вона відчуває з першого моменту, коли вирішила зробити шоу про Джозі, зростає з кожною хвилиною. Вона відчуває тут щось більше, ніж вона сама, щось темне і блискуче, кожною фіброю свого єства.
Повернувшись додому, Алікс дивиться на свій порожній келих і на мить замислюється над тим, чи не налити їй ще. Але ні, вже десята година, вона втомилася і хоче, щоб завтра, коли вона прокинеться в порожньому ліжку, як вона вже знає, їй доведеться розбиратися з наслідками останньої п'янки Натана так скоро після останньої, та ще й у шкільний вечір. Її повідомлення залишається непрочитаним, а остання спроба додзвонитися до нього знову потрапляє на голосову пошту. Вона відчуває, як адреналін пульсує в ній, і знає, що не зможе заснути, але все одно лягає спати. Вона намагається почитати книгу, але її серце калатає. Вона прокручує новини на телефоні, але вони пливуть перед очима, і вона раптом відчуває, як дивно, що хоче поговорити з Джозі, Джозі з її восковою шкірою і примарним голосом і темними, темними очима, Джозі, яка не знає Натана, яка не танцювала на їхньому весіллі, яка не вірить у міфічний міраж їхнього шлюбу.
Вона надсилає їй повідомлення:
Було приємно поспілкуватися з тобою сьогодні. Дуже дякую, що приділила мені час. Я щойно прослухала запис, і я бачу, як це буде розвиватися, і мені б дуже хотілося продовжити проект, якщо ти звичайно не проти? Можливо, наступного разу ми могли б відвідати маєток, де ти виросла, де ти вперше зустріла Волтера. Що скажеш не це?
Вона натискає "відправити" і кілька хвилин дивиться на свій телефон, шукаючи ознаки того, що Джозі його побачила, що вона відповідає. Але минає десять хвилин, а відповіді немає. Нарешті вона вимикає екран і лягає на ліжко, намагаючись заколисати себе сном, який, як вона знає, не настане ще багато годин.
10 вечора.
Джозі притискає відкриту книгу до грудей і дивиться на повідомлення на екрані телефону.
Це від Алікс. Вигляд її слів на екрані викликає щось всередині Джозі. Щось на кшталт дитячого захоплення. Щось на кшталт закоханості. Вона відкриває його і читає поспіхом, а потім ще раз повільніше. Вона уявляє себе у своєму маєтку в Кілберні з Алікс і відчуває тремтіння від захоплення. Вона може представити її мамі, спостерігати за обличчям матері, коли до неї доходить, що хтось на кшталт Алікс цікавиться її донькою. Вона могла б уявити розгубленість, за якою послідує, так, без сумніву, проблиск ревнощів. Вона подумала б, що Алікс мала б робити подкаст про неї, легендарну Пет О'Ніл. І, без сумніву, Алікс мала б запитання до моєї матері, але це були б запитання, пов'язані лише з Джозі, запитання, які допомогли б Алікс дізнатися більше про Джозі, а не про Пет. Її шлунок приємно перевертається. Вона не відповідає одразу, натомість заходить у браузер і гуглить Алікс Саммер, півгодини гортає фотографії Алікс, переглядає її твіттер-стрічку, сторінку у Фейсбуці, яка є приватною, але на ній видно кілька дописів, стрічку в Інстаграмі. Вона читає відгуки слухачів на подкасти Алікс і бачить її фотографії на церемоніях нагородження в атласних сукнях, що розвіваються в повітрі. Коли Джозі переситилася Алікс Саммер, вона повертається до повідомлення, але розуміє, що вже за одинадцяту, що вже запізно ввічливо відповідати. Вона зітхає, вимикає екран і бере до рук книгу.
Звідкись з іншої частини квартири вона чує приглушені звуки голосу чоловіка. Вона вставляє беруші і перегортає сторінку книги.
П'ятниця, 21 червня
Натан нарешті відповідає на повідомлення Алікс о 6 ранку. Вона чує, як дзижчить її телефон на тумбочці біля ліжка, стягує маску для сну, хапає телефон і мружиться на нього.
Бляха. Вибач. Не знаю, що сталося. У Джованні. Відключився. Будь ласка, не вбивай мене.
Вона залишає телефон на тумбочці біля ліжка і знову натягує маску на очі. У неї є тридцять хвилин до того, як спрацює будильник, і вона не гаятиме їх даремно. Зрештою, вона заснула лише після другої, і в голові у неї гуде від втоми та відчаю. Вона намагається вирвати вкрадені півгодини, але адреналін знову зашкалює; її чоловік кудись пішов минулої ночі, а прокинувся в квартирі свого друга і не знає, що сталося в проміжку між ними. Її чоловік, у якого є кар'єра, іпотека і двоє дітей, про яких треба думати. Її чоловік, якому сорок п'ять.
Через секунду її телефон знову дзижчить. Вона стогне і бере трубку.
