Червоний горобець - Метьюз Джейсон

class="p">З російського боку мосту вишикувались, перекривши проїзд, дві освітлювальні вантажівки. Біля вантажівок вайлувато походжали шість прикордонників у камуфляжних уніформах. Позаду них стояв невеличкий бронетранспортер «тигр» із легким кулеметом, встановленим на турелі на даху. За кулеметом нікого не було, він був піднятий вгору, закріплений на осі. За цими машинами, припаркованими біля узбіччя дороги, що проходила повз продуктовий магазин і будівлю адміністрації, стояли п’ять автомобілів санкт-петербурзької СВР — два «мерседеси» і три БМВ. Водії були поблизу, розмовляючи в темряві. Решта службовців СВР зайшли до КПП і чекали там, виконуючи наказ лишатися поза полем зору. На похилому березі попід мостом стояло двоє прикордонників, з голови до п’ят огорнутих туманом, з якого аж стікала волога.

З естонського боку, за п’ятдесят метрів від мосту, в мікроавтобусі, припаркованому посеред дороги, сидів Бенфорд. Прямо перед собою він бачив російські машини. Біля Бенфордового мікроавтобуса, на узбіччі зупинився маленький джип KaPo. У тому джипі сиділи й курили чотири спецпри­значенці в чорних формах. KaPo спершу хотіли поставити двох спостерігачів у бастіоні замку Германа, однак міністерству не стало бюджету на прилади нічного бачення. Мало вистачити і ліхтарів на мосту.

***

Зачулося вищання гальм і хрускіт шин по гравійному узбіччю, й з’явилася якась машина. Бенфорд побачив, як із крихітної зеленої малолітражки вийшов Нейт, волосся розсипалось на чолі, смішна біло-синя футболка — стривайте, та це ж грецький прапор. Бенфорд вийшов із мікроавтобуса і підійшов до машини.

— Неше, що ти тут робиш? — запитав Бенфорд тихим, рівним голосом. — І що це в тебе за дурнувата футболка? Ти ж знаєш, що має статися за півгодини? Зроби мені милість і сядь у бус, щоб тебе ніхто не побачив. А ще тобі треба помитися.

Бенфорд провів Нейта до мікроавтобуса і зачинив дверцята. Виглянули спецпризначенці KaPo і спитали, що коїться. До них підійшов Бенфорд і прийняв запропоновану сигарету. Спец­призначенці шанобливо мовчали.

Бенфорд помітив пожвавлення на тому боці мосту. Легкі вантажівки, що перекривали дорогу, дещо роз’їхались, і між них став «тигр». Місце за кулеметом на даху зайняв солдат. Бенфорд почув позаду себе звук іншої машини й побачив, що то Ґейбл у седані без розпізнавальних знаків. Здавалося, в машині він сидів сам. Ґейбл вийшов і наблизився до Бенфорда.

— Скажи мені, що ти зробив це, — мовив Бенфорд. — Скажи, що переконав її.

— Учора в Афінах по неї приходили росіяни. Команда порятунку, як вони представились. Гадки не маю, як вони вистежили нас, мабуть, росіяни мають когось у готелі чи серед копів, я не знаю. Вона вбила їх обох, просто таки порішила.

Зі свого джипу повиходили спецпризначенці KaPo і стали позаду них, дивлячись крізь біноклі на російський бік мосту.

— Вона вбила їх? А де вона зараз? — спитав Бенфорд. — Ми ж маємо кого обміняти на МАРБЛа?

— Вона сказала «ні». Шість годин було це «ні». Що б я не казав, нічого не допомагало. Зранку я вже збирався відвезти її до Форсайта, аби той забрав її до Штатів, вона вже чекала мене біля машини. Мабуть, тут зіграло роль те, що вона надерла дупи тим головорізам із Центру, я не знаю. Вона дуже люта.

Бенфорд мав такий вигляд, ніби от-от зомліє.

— Вона на задньому сидінні, залягла, ще відколи ми заїхали в Нарву. А я хотів змінити зовнішність.

Бенфорд випустив клуб диму. Минуло вже майже сімдесят дві години незнання.

— То вона погодилась? — спитав Бенфорд.

— І так, і ні. Сказала мені котитися до біса і що вона робить це, аби лиш витягти МАРБЛа і більше ні для чого. Каже, що ще подумає, чи продовжуватиме співпрацю з нами. А поки думатиме, то зчинить у Центрі справдешнє пекло. Тож, може, в нас і буде агент, а може, й ні. Вона скаже пізніше.

— І що це все значить? — сказав Бенфорд.

Ґейбл проігнорував запитання.

— І ще одне. Про Неша. Вона питала про нього.

Бенфорд розреготався.

— Що таке? — сказав Ґейбл.

— Неш у бусі. Не знаю, як йому це вдалося, та він примчав сюди аж з Афін. Он то його машина біля буса.

— У якому він стані? — спитав Ґейбл.

— Збуджений, напружений, виснажений. Що думаєш?

— Я думаю, що варто дати їм порозмовляти кілька хвилин — це може допомогти обом. Хай їй залишиться спогад на дорогу, а він трохи заспокоїться. Можу підігнати машину і впустити її в бус так, що ніхто нічого не побачить.

— О’кей, все одно поки чекаємо. Але зажди, спершу дай мені секунду переговорити з Нейтом.

Бенфорд відчинив двері, заліз всередину і сів біля Нейта. На задньому сидінні Нейт знайшов куртку і розкуйовдив собі волосся пальцями. Виглядав він зморено, але презентабельно. Бенфорд не до кінця зачинив двері й сперся на спинку сидіння.

— Приїхав Ґейбл із ДІВОЮ. Вона в машині. Вчора росіяни намагались врятувати її, а вона вбила двох. Вона згодна повернутися до Росії лише заради обміну, щоб звільнити МАРБЛа. А стосовно роботи з нами вона не дала жодних обіцянок, і ми не знаємо, до якої міри вона є, і буде в майбутньому, нашим агентом.

— Маємо ще кілька хвилин, і Ґейбл вважає, що ДІВІ буде корисно побалакати з тобою. Мені треба, щоб ти знову завербував її. Мені треба, щоб ти надихнув її. Мені треба, щоб ти поговорив із нею про обов’язок, місію і розвідувальну роботу. Є лише один спосіб розіграти цю справу так, щоб її не заарештували на тому боці мосту, — щоб ти підготував її як куратор агента. Інакше це підірве її самовладання. Ти зможеш зробити це?

Нейт кивнув. Бенфорд вийшов із буса, Нейт почув зук двигуна і клацання задніх дверцят мікроавтобуса, і всередину хутко заскочила Домініка, двері рвучко зачинилися. Вона протиснулася повз заднє сидіння і сіла біля нього. Одягнена була у просту блакитну сукню й легке пальто того ж кольору. Ґейбл наполіг на стриманих чорних туфлях на шнурівці й бежевих панчохах. Вона заколола волосся, не нафарбувалася, просто тобі матрона з полону ЦРУ. Та сині очі лишилися незмінними, вона поглянула на Нейта, вивчаючи його обличчя. Він був огорнутий блідим пурпуровим світінням; це сказало їй про те, що йому боляче.

Уперше у своїй молодій кар’єрі Нейт не подумав автоматично про наслідки порушення правил, ігнорування настанов Бенфорда, що це поставить хрест на його репутації. Він нахилився, схопив Домініку за плечі й припав своїми губами до її. Вона заклякла, тоді розслабилась і зрештою поклала руки йому на груди та м’яко відштовхнула.

— Ми не маємо часу — його недостатньо, — щоб я міг розповісти тобі, як мені прикро за те, що я наговорив, — сказав Нейт. — Нема часу, щоб розповісти тобі, скільки ти для мене важиш, як жінка, як коханка, як партнерка. І немає часу, щоб розповісти тобі, як мені бракуватиме тебе.

— Я повинен поговорити з тобою про продовження твоєї діяльності, про те, як ти маєш працювати на ЦРУ з Москви. Та це мені зараз байдуже. Я знаю, що ти повертаєшся, лише щоб врятувати генерала; я зробив би так само, і хай що там станеться, ти повернеш його. Але я хочу, щоб і ти була в безпеці; інакше вся справа нічого не варта. Ти — це