Ідеальний син - Ізмайлова

Цього разу я не дозволю йому отримати те, що він хоче.

Очі Ліама загоряються, коли він бачить, що я йду привітати його. "Ти бачила, мамо? Ми виграли! Ми потрапляємо на фінал штату!"

Я посміхаюся до нього. "Ти молодець".

Він послаблює краватку, через що виглядає старшим за шістнадцять. На відміну від восьмирічного, тепер він уміє зав'язувати краватку самостійно - більше ніяких затискачів. Кілька років тому я бачила, як він тренувався перед дзеркалом, доки не досягнув ідеального результату. "Дякую".

Перш ніж я встигаю ще щось сказати, місіс Ренделл переплітає свою руку з моєю і відтягує мене від сина. Місіс Рендал - вчителька історії, яка також відповідає за команду дебатів. Вона викладала Ліаму американську історію на першому курсі, і саме вона заохотила його приєднатися до команди дебатів. Я пам'ятаю, що Ліам отримав п'ять з плюсом на уроці, а в його табелі успішності було написано, що він був найкращим учнем у класі. Зараз Ханна має таку ж оцінку з американської історії, але, виходячи з нещодавнього коментаря Ханни про те, що місіс Ренделл - "сука", я відчуваю, що моя донька не отримає подібної оцінки.

"Місіс Кас!" Місіс Ренделл майже сяє від перемоги, її сиве волосся вибивається з чутливого пучка. "Ліам був чудовим, чи не так?"

Я киваю, хоча мене відволікає той факт, що Ліам знову підійшов поговорити з Олівією. "Так. Я знаю, що він багато тренувався".

"Він такий старанний. Хотіла б я, щоб усі мої студенти мали таку трудову етику". Вона посміхається мені. Вона міцно увійшла до фан-клубу Ліама Касса. "Наступна зупинка - Олбані! І я впевнена, що ми потрапимо на Національні цього року. Це буде чудово виглядати в його резюме, коли він вступатиме до коледжу".

Так, менш ніж за два роки Ліам поїде до коледжу. Я не можу навіть думати про це. Думка про те, що він залишиться сам і сам по собі, лякає мене.

"Це чудово", - кажу я.

Посмішка злегка сповзає з її вуст. "До речі, мені неприємно згадувати про це зараз, але Ханна пропустила кілька домашніх завдань цього місяця".

Це єдине, що вона могла сказати, щоб відволікти мою увагу від Ліама та Олівії. "Вона... вона зробила?"

Місіс Рендал повільно киває. "Кожне пропущене домашнє завдання віднімає з її загальної оцінки. І її останній тестовий бал був..."

"Я знаю". Я здригнулася, згадавши червону оцінку на іспиті з історії, яка вимагала мого підпису. На відміну від Ліама, Ханна ніколи не була сильною ученицею, але старша школа поки що виявляється навіть гіршою за середню. "Я поговорю з нею про це і простежу, щоб вона щовечора показувала мені домашнє завдання".

"Я впевнена, що вона зможе все змінити". Місіс Ренделл озирається на Ліама, потім на мене. "Я впевнена, що в неї це вийде".

Я знаю, на що вона натякає, але Ханна зовсім не схожа на Ліама. Вона не схожа на нього, і у неї зовсім інший характер. Місіс Ренделл не перша вчителька, яку розчарувала ця невідповідність.

Але не всі вчителі люблять мого сина. Він став набагато краще зачаровувати дорослих, але деякі з них бачать його наскрізь. Був один особливо близько трьох років тому. Я не хочу більше ніколи про це згадувати. Коли я згадую, що зробив Ліам...

Я маю поговорити з Френком. Сьогодні ввечері.

Розділ 10

Еріка

"Мамо! Мамо, ти мене чуєш?"

Моя голова відривається від посуду в раковині. Ханна повинна була розвантажувати посудомийну машину, поки я мию каструлі, але замість цього вона провела останні кілька хвилин, розводячись про якусь дівчинку з математичного класу на ім'я Ешлі. Я була настільки поглинута подіями сьогоднішнього дня, що, мабуть, не звернула на неї уваги. Я не маю жодного уявлення про те, що Ханна сказала за останні кілька хвилин. Я заплющую очі, сподіваючись, що зможу перемотати стрічку в пам'яті, але не можу. Все, що сказала Ханна, зникло назавжди.

"Гм", - нарешті кажу я.

"Я так і знала!" Ханна виглядає тріумфуючою. "Ти не слухала мене. Ти ніколи мене не слухаєш ".

"Ні, слухаю".

"Гаразд. Тоді скажи мені, що зі мною відбувається ".

Я ставлю каструлю з соусом, яку мию. "Ти не здала домашнє завдання з американської історії?"

Щоки Ханни рожевіють. "Я ж тобі казала. Ці завдання дурні".

"Це не має значення. Ти все одно мусиш їх виконати".

"Але який сенс? Навіщо мені знати про якусь дурнувату війну, що сталася п'ятсот років тому?"

"Революційна війна сталася двісті п'ятдесят років тому, Ханно".

"Тьху!" Вона кладе руки на стегна. Вона робить так, коли засмучена, ще з двох років. "Яка різниця? Це все одно дуже давно".

"Неважливо, чи вважаєш ти це дурницею, чи ні. Це частина твого виховання. Ліам завжди..."

"Так. Ліам. Ти хочеш, щоб я була такою, як він. Тому що він такий ідеальний ".

Я повертаюся до Ханни, дивлячись на її бліде, кругле обличчя. Я не зовсім впевнена, саркастична вона чи ні. Більшість найгірших речей з Ліамом сталися, коли він був набагато молодшим - гадаю, Ханна занадто мала, щоб навіть пам'ятати про це. Коли ми відправили його до доктора Геберта, йому було лише сім, а Ханні - п'ять. Я з усіх сил намагалася захистити її від того, що відбувається, але іноді мені цікаво, як багато вона знає.

Чи знає Ханна що-небудь? Усе? Що їй розповів Ліам? Чи згадувала вона про Олівію в машині, щоб подражнити Ліама або щоб попередити мене?

"Зрештою", - додає Ханна, - "він же твій улюбленець, чи не так?"

Мої щоки горять. Ненавиджу, що так очевидно, що я віддаю перевагу Ліаму, а не їй. Я не повинна була.