Місце під зорями - Анні Кос

— Хіба їм не потрібна наша добровільна згода для цього? 

— Вони мають право на кров роду, її вони й вимагатимуть. 

— Трясця… 

— Тепер розумієш, чому про Саада не має знати жодна жива душа? Знаю, це мене не виправдовує, та хоча б пояснює те, що здається тобі жорстокістю, — він помовчав й додав: —  Вибач мені, сестро.

Мейрам застогнала й схопилася за голову. Пройшло не менше кілька хвилин, перш ніж вона опанувала себе.

— Для чого демонам потрібна наша сила?

— Щоб урятувати себе. Створити прямий перехід між світами дуже важко: для цього потрібно з'єднати магічні потоки обох реальностей. Темряву несуть у собі вони, Стихії — я або ви з Аділем. Жертва крові відкриє браму, а величезне підживлення магією дасть змогу утримати її відчиненою досить довго, щоб усі демони встигли прийти сюди. Я думав, що зможу знайти спосіб контролювати їх, що через власну безтілесність вони незабаром заберуться геть, але я помилився. Їм потрібно було лише трохи часу, щоб насититися нашою магією, звикнути до цього світу. Тепер вони готові здійснити перехід.

— Але ж це загибель для всіх нас! Вони ж знищать усе, до чого дотягнуться. 

— Не зовсім: наш світ потрібен їм життєздатним, адже вони хочуть залишитися в ньому назавжди. Але загинуть десятки тисяч людей, — його голос знизився до шепоту: — і я не знаю, як зупинити їх. Можливо, якщо я доб'юся перемоги над Недоре й віддам демонам обіцяну плату, вони дадуть імперії спокій. Але що далі я міркую над цим, то більше мені здається, що час уже згаяно. Я мав зберігати рівновагу між світами, а натомість зіштовхнув його у безодню.