Реактивація - Кулик Степан

— Гм… Я й справді забув про неї. Нема звички по крамницях швендяти…

— Як і всі мужчини… — пирхнула Ніка. — Мого батька мама теж ніяк не могла змусити з нею по крамницях походити. Таке враження, що ви їх боїтеся.

— Угу… Ходив одного разу… Затягнули… Двадцять плать переміряла і ні одне не купила.

— Це з ким же ти плаття міряти ходив? — насупила бровки дружина.

— Забудь… то давно було… років три тому… я вже й імені її не пригадаю. І, давай, не відволікайся. Що там у крамниці?

— Це ти мені скажи, що там у тебе? Ти коли останній раз заглядав?

— Ще коли інтерфейс вивчав. І нічого цікавого там не було…

— А, може, ти не уважно дивився? Чи система показувала лише те, на що у тебе в той час грошей вистачало?

— Гм… Про це я не подумав. А грошей тоді в мене й справді було мало. Добре… Зараз гляну.

Я викликав інтерфейс, натис на вкладку Крамниця і аж присвиснув. Ситуація з товарами в крамниці і справді суттєво змінилася. Тепер це був не вбогий стелаж, з кількома комірками, а цілий каталог. Для зручності розбитий на основні види товарів.

Цікаво було погортати, але я не став гаяти час і одразу тицьнув на «Транспорт»

Чорт! І тут ціла купа різних закладок… Ні, так я дозавтра не знайду потрібного.

Тисну «Допомогу».

«Дякуємо, що звернулися у службу підтримки…» 

Знаю, знаю…

— Я хочу придбати у крамниці квадроцикл. Де мені його шукати?

«Відкривайте закладки у наступній черговості: «Техніка», «Колісна техніка», «Мотоцикли» 

— Дякую.

Зробив, як порадили і зайшов на потрібну сторінку. Тут було не так рясно. Усього двадцять найменувань з невеличкими фото. Провів поглядом по списку і знайшов: «КК-24, всюдихід». На фото було зображено приземкуватий, чотириколісний засіб пересування.

— Трясця! — я навіть розглядати його не став, бо перше, що впало у вічі — ціна. 2500 золотих кредитів.

— Трясця… — повторив ще раз і згорнув інтерфейс.

— Судячи з виразу твого обличчя, не знайшов? — поцікавилася Ніка.

— Знайшов… Але, все одно, що ні… Знаєш, скільки він коштує? Дві з половиною тисячі золотом. Щоб мені добре було… А я ще вважав себе багатієм. Дівчинко, ти вийшла заміж за жебрака.

— Угу… — Ніка задумливо потерла носик. — Але, все ж таки, знайшов. Це важливіше… А ціна… То таке. Два тижні тому у тебе десяти срібних монет не було. Пайку бідняка з безкоштовного розподілу вибирав.

— Може і так. Але це не змінює справи, що квадроцикл ми купити не зможемо.

— А топливний елемент?

— Не зрозумів…

— Забудько, — гмикнула дружина. — Ні, наступний пункт розвитку тільки в кмітливість.

— Вщипну… Останнє попередження, — насупився я.

— Все, все… більше не буду, — засміялася дівчина. — Я ж розповідала. У механіків є справний квадроцикл, але без енергетичного блоку. І вони нам його точно дешевше віддадуть. Тож, вертайся у крамницю і шукай енергетичний блок.

— Командир знайшовся… — буркнув я невдоволено, бо й справді міг сам здогадатися, а не дверима ляскати.  

Інтерфейс. Крамниця. Запчастини та спорядження. Енергетичні блоки для малогабаритного транспорту.

Є! АЕБ-1000. Енергетичний блок для легкового та малогабаритного транспорту. На 500 годин безперервного використання або на 2000 км пробігу.

Те що треба. Вистарчить і до центру управління дістатися, і ще й на зворотній шлях залишиться. З запасом.

Ціна?

Гм… Ціна, звісно, кусається. Але 210 золотих, це не дві з половиною тисячі.

— О, бачу, що на цей раз новини кращі? — Ніка трохи відсунулася і лежала на боці, підперши голову рукою.

— Так. Енергетичний блок знайшовся. І ціна доступна. Всього трохи більше двохсот золотих.

— Чудово, — зраділа дружина. — Залишилося лише домовитися з механізаторами.

Ніка перевернулася на інший бік, сіла і звісила ноги з ліжка.

— Угу… — фиркнув я їй у спину. — І хто з нас дурніший? Ти куди зібралася? На годинника глянути не хочеш?

Ніка завмерла, а потім засміялася.

— Геть у голові замакітрилося. Ніч же на дворі…

— А я про що? Лягай назад. І якщо у тебе більше новин чи ідей немає, давай спати. Усе решта — потерпить до завтра. До ранку не так вже й далеко. А мені треба виспатися. Павук просто так грошей не платить. Значить, і перемогти буде не просто.

— Дурниця, — дружина вернулася на плече і цмокнула мене в щоку. — Ти у мене найкращий. І непереможний…