Невідома планета - Олександр Кваченко

Зранку зібралися в ангарі з Техом. Він підготував за ніч необхідне обладнання та запропонував сьогодні з ранку з'їздити по кількох місцях на поверхні планети. Це був старий пост оборони планети та ферма.

Насамперед ми вирушили до посту оборони, яке потрібно було перевірити й набравши швидкість рушили до вказаних на карті координат. Розрахунковий час прибуття півтори години. Розвідники рухалися попереду глайдерів і поки що все було спокійно. Я напружено вдивлявся в передану розвідниками картинку та оглядав місцевість, але пейзаж був однаковий - похмура сіра потріскана земля, вкрита шаром дрібної трави, повна відсутність дерев, і ніяких слідів людської діяльності. Пізніше пішли тріщини в землі завширшки від десяти до двадцяти метрів, які вже більше схожі на провали.

— За мною - передав по зв'язку Тех, і ми звернули в одну з ущелин.

Кіборг філігранно проходив повороти, і добре орієнтуючись на місцевості та вивів нас на несподівано рівне дно печери, я приземлився поряд і відключив глайдер.

— Що тут?

— Тут був пост оборони планети, ми можемо знайти в ньому турелі для форту, маю доступ до цього місця.

— Звідки, ти бував тут? - спитав я.

— Це до нас переселилися залишки персоналу, цей нейроком і ключ ШІ видав, від них залишилося. - показав він на пристрої.

Вхід до підземної зали виявився за кілометр від місця посадки. І до нього довелося йти пішки. Залишивши глайдери на місці, ми взяли лише платформу, технічного дроїда та завантажилися інструментами. Потім рушили всередину. Через десять хвилин шляху ткнулися у зроблені під колір породи двері із замком. Тех ввів на екрані нейрокома пароль, потім, витяг з кишені скафандра кристал, вклав його всередину крихітного отвору. Мить, і двері розкололися надвоє, йдучи в підлогу. Ми ввійшли всередину й опинившись у невеликому тамбурі. Кіборг торкнувся панелі на внутрішній стіні, і двері позаду нас знову зімкнулися. З'явилася легка вібрація і відкрилася підлога, почали проступати сходинки, що ведуть вниз. Це був резервний вихід.

Оборонному вузлу в колишньому житті дісталося сильно, світло місцями ледве світило. Численні дірки, перекручені труби систем, панелі що не сяють, порожні місця встановлених колись приладів. Ми насилу пробралися в рубку управління, і абияк розчистив собі прохід у склади, взявся за роботу, час від часу відволікаючись на завантаження знайдених запчастин. Попри те, що треба було все ретельно оглядати справи поступово йшли. Відточені, рухи маніпуляторів дроїда, що укладаються на платформу модулі, дроти та запчастини турелей, все це було збережено на століття в спеціальних контейнерах. Звуки зливалося в кататонію, розпакував перевірив, тестер пікнув, загорівся вогник, відклав чи викинув. Тех часом намагався зняти модуль зв'язку, який збирався поставити в селищі, надії було мало, що воно працездатне.

Після кількох годин ми все закінчили, не багато знайшлося цілого, ми набрали всього на три турелі запчастин і модуль зв'язку в жалюгідному стані. Все давно винесли, судячи з відсутності деякої частини обладнання. По зв'язку Тех сказав, що головне антена, а передавач він зробить сам.

Коли ми вже поверталися до глайдерів я наважився поставити Теху питання про маску.

— Я тут дізнався, - почав я - що основою твого тіла є кіборг, кібернетичний реплікант, якій напав в складі армади на планету тисячі років тому. Це правда?

— Так, - коротко відповів він, продовжуючи йти.

— І ти, це та істота, яка нападала на планету чи ти співробітник бази?

— Я щось середнє між ними. Тебе турбує це питання? – він продовжував іти.

— Просто люди на базі запитують, я не знаю, що їм відповідати. Ось скину тобі відео, чи це ти? - знову таємниці, бігаю за ними, розкажи, покажи, поясни.

— Це моя оболонка. І передбачаючи твоє наступне питання, тому я й біжу від людей, або намагаюся менше з ними спілкуватися. У хроніках збереглися відео та відомості про нападників. Мені не відомо чи багато ще таких екземплярів збереглися, як я. Но зараз намагаюся себе видавати за людину. Але люди, які знають історію, легко можуть визначити, що я таке, і потім може бути багато проблем.

— Я зрозумів. А маску ти можеш зняти?

— А потрібно?

— Мені цікаво.

— Добре.

Як вам описати те, що я побачив, це відновлені частини з кількох кібернетичних реплікантів. Зварена, трохи погнута і подряпана голова. Так звані очі були по колу, щонайменше п'ять. Рота не була, як і носа, ух та волосся, навіщо це все йому. Бойовий скафандр, мабуть, потрібен був для роботи в космосі, я думаю спочатку це була істота, призначена для війни в космосі. А тут він приземлився на планету.

— Ти був воїном чи техніком, у тебе на скафандрі багато пристроїв саме для ремонту?

— Основу створено як ремонтний комплекс відновлення собі подібних у бою. – Тех уже одягав назад маску – Надивився?

— Так, зрозуміло, дякую.

— І що ти думаєш про мене після побаченого?

— Що я думаю, як тобі сказати, що не важливо, робот ти чи людина твої дії видаю твою натуру.

— Дякую. Ти третій, хто так поводиться.

— Ти забув, я дикий, ми не маємо роботів чи кіборгів такого класу, для мене ти приблизно, як і інша людина. Якби ти напав би на мій світ чи поселення, місто, то я б тебе ненавидів і намагався б убити, загарбників треба знищувати. - в мені прокинулася ненависть, з чого б це, не пам'ятаю.

— Вантаж все на глайдери, нам ще на ферму їхати. – ми якраз дійшли до місця нашого приземлення.

Ми завантажились і далі наш шлях лежав на ферму, треба було перевірити чи є там паливо. Тех узяв із собою георадар, мабуть, як у нашому світі, посудини з паливом були закопані у землі. Залишилося тільки знайти їх, але стан палива за ці роки у мене викликають побоювання. Але якщо шукаємо, то ШІ значить може щось з ним зробити. Ми знову поїхали по колу, намагаючись розвідати трохи більше прилеглої території. Виїхали з лабіринту ущелин і попрямували у бік ферми.