Невідома планета - Олександр Кваченко
Убрався в скафандр. Дорогою до технічного тунелю на третій рівень, заскочив у технічний бокс і прихопив домкрат, лебідку та бухту з тонким, але дуже міцним тросом. Потрібно буде виправити двері, листи металу та відтягнути великі шматки різноманітного сміття у коридорах. Подальший обшук пройшов без пригод і приніс багато не надто корисних знахідок. Тут були вже перевірені кимось кімнати обслуговчого персоналу лабораторії. Було знайдено багато особистих речей та непотребу, але збирав весь мотлох. Все це викликало гнітюче враження, увімкнув музику. ШІ бази напевно відстежував мій стан, не тикався з порадами та давав самому вирішувати, що робити й подібною поведінкою дозволяв розрядити ситуацію, не дозволяючи моїй психіці зірватися в безодню депресії від самотності. Відволікаючи від думок про моє майже безнадійне становище, навчанням або розмовами. Навколо кілометри пусток, печери, кімнати та склади з промороженими трупами людей та ще й аномалії з їхніми монстрами. Один на зруйнованій базі, але несподівано відкритий дослідний азарт шукача скарбів, допомагав не замислюватися про своє жалюгідне становище. Щось я знову сумую, треба працювати.
Виправив двері однієї з кімнат, почистив коридор від великого сміття, тепер тут можна нормально ходити, а не перестрибувати сміття, роботи прибиральники почистять лишки. Ходімо перевіримо прохід на четвертий рівень. За схемою бази, рівні мають ліфти, а ближче до поверхні знаходиться ангар з технікою. Але аномалія перекрила два підйоми ліфта, живлення немає і поки всі пересування ніжками. Загальна площа станції була близько кількох квадратних кілометрів. Мій перший рівень розташовувався в нижній частині, ближче до середини та був переважно складом. Майже чотириста метрів суцільного каменю відокремлювало мене від поверхні, там, десь на восьмому рівні казарми, на сьомому рівні розташовувалися апартаменти начальників бази, на шостому вчених та дослідників, там десь є блок управління базою з кластером ШІ окремо біля цих рівній. Оцінити їх стан, це ще одна причина відвідати цю частину станції. Періодично звіряючись картою, я рухався технічною шахтою, коригуючи та відзначаючи для себе прохід до четвертого рівня. Все-таки розібрався із підключенням нейрокома до систем скафандра і тепер міг оцінювати навколишнє оточення не тільки очима, але й повною мірою використовувати його вбудовані датчики. Промацував навколишній простір з їх допомогою. Стіни тунелю були гладкі, лише контури люків, що вели до кімнат, промальовувалися у світі ліхтаря та їх поверхня.
Далі прохід був перекритий, це спрацював захист рівня, він перекрив плитою гермозатвора технічний вихід на третій поверх, перед плитою я знайшов вихід, учепився за нішу й виліз у коридор, озирнувся. Бронеплита відділяла потрібний мені четвертий рівень і двері, що знаходилися прямо в ній, були прочинені. Поряд, по сусідству, були двері ліфта, що веде на сьомий рівень, вони прилягали не дуже щільно і дозволяли заглянути всередину, що я й зробив. Всередині ліфтової шахти по центру був натягнутий трос, мабуть, від ліфта, подумалося мені, а коли посвітив усередину, то побачив, що трос виходить з дірки, проробленої в кабіні ліфта, яка зависла на висоті тридцяти метрів від дна шахти. Хтось, мабуть, лазив дивився чи можливий прохід, але за відомостями ШІ пройти тут людині не можливо, аномалія закривала прохід.
Озирнувшись навколо і не знайшовши нічого цінного і цікавого, проникнув у центральний тунель, що веде до наступного рівня. Двері гидко рипіли, треба змастити – зазначив у себе в нейрокомі. Навколо все було так, як і скрізь – пил, сліди людини та сміття. У темряві тунелю, біля одного розкритого технічного люка на стіні завмер, розбитий у мотлох захисний дроїд, його розстріляли, судячи з отворів ззаду. Трохи далі лежав розбитий технічний дроїд якраз із цілими маніпуляторами, буде чим полагодити на базі ще один.
Зі стелі безпорадно висіли охоронні турелі, позбавлені енергоживлення. Футуристичні на вигляд вони не залишали сумнівів у своєму призначенні та принцип їхнього ремонту вже не був для мене загадкою, лагодив такі ж рівнем нижче. Ідентифікаційна панель була не активна на дверях, доступ вільний, живлення не має. Використовуючи платформу, завантажив усіх дроїдів, може щось ще з них стане в пригоді. Далі по обидва боки в стіні мене зустріли ще дві оборонні турелі, вони немов знесилені опустили стовбури в підлогу. Резервні джерела у всіх турелях було знято. Четвертий рівень разюче відрізнявся від третього і це був стиль хайтек, все мінімізовано, немає виступів дверей, пульти управління відкриття дверей прикриті декоративними панелями. Все красиво та на своїх місцях. Але водночас коридори здавалося не житловим. Складалося враження, що потрапив до іншого світу, порівняно з нижніми поверхами, там усе було старим, а тут як після ремонту. Все на своїх місцях, запорошене, але в той самий час відсутня та дещиця хаосу і безладу, що вносить своєю присутністю людина.
Візок зі світлом залишив у коридорі та почав перевіряти всі кімнати підряд. Принаймні доступні мені, а ті що були далі коридором виявилися не замкнутими. Я настільки звик до карти бази, що постійно перебуває перед очима, там же були й індикатори заряду батарей і спливаючі підказками, що варто тільки затримати погляд на предметі, або приладі, з часом перестав відчувати себе героєм комп'ютерної гри. Проблема в тому, що знав я мало. Багато предметів навколишньої обстановки при спробі викликати довідку підсвічувалися знаком питання і написом «інформація відсутня». Може предмета цього не було в базі або це вузькопрофільний пристрій, але все одно я їх все вантажив у візок, аможливо я ще не все вивчив.
«Тут будь-де можна знайти що цінне і необхідне. - думав я собі - Знати тільки де.»
— ШІ є тут місце, де нікого не було?
— Я зазначу на карті, де, за моїми відомостями, нікого не було. Передаю локацію.
— Отримав. Чи далеко від мого теперішнього місця становища? Дорогою туди аномалій немає?
— Є одна, вона не перекриває весь коридор, можна акуратно обійти дотримуючись заходів безпеки. Також можна відвідати їдальню на цьому поверсі, забрати що може стати в пригоді.
