Думай як мільйонер - Харв Т. Екер
Головна ідея полягає в тому, щоб увійти до гри з тим, що у вас є, з місця, де ви є. Я називаю це входження коридором. Наприклад, багато років тому я планував відкрити цілодобове кафе з десертами у Форт-Лодердейл, штат Флорида. Вивчав варіанти розташування, ринок, дізнавався, яке обладнання мені потрібне. А ще досліджував різновиди тортів, пирогів, морозива й кави. Перша велика проблема: я сильно погладшав! Їстівне дослідження було не дуже помічне. Тож я запитав себе: «Гарве, як найкраще вивчити цей бізнес?» І почув, як цей хлопець на ім’я Гарв, вочевидь, набагато розумніший за мене, відповідає: «Якщо ти хочеш вивчити якийсь бізнес, зайди в нього. Не обов’язково з першого дня ним володіти. Увійди до коридору, отримавши роботу в цій сфері. Підмітаючи в ресторані й миючи посуд, ти дізнаєшся більше, ніж за десять років теоретичного дослідження бізнесу зовні». (Я ж казав, він набагато розумніший за мене.)
Саме так я й вчинив. Отримав роботу в «Mother Butler’s Pie Shop». Хотів би я сказати, що там одразу визнали мої таланти та зробили мене генеральним директором. Однак, на жаль, вони якось не помітили моїх виняткових лідерських здібностей або ж їм просто було на це начхати, тож я почав з помічника офіціанта. Саме так – підмітав підлогу й мив тарілки. Цікаво працює сила наміру, чи не так?
Ви можете подумати, що мені для цього довелося проковтнути свою гордість, але правда в тому, що я ніколи не дивився на це так. Я був на завданні – вивчав кондитерський бізнес, – і був вдячний можливості повчитися на чужому досвіді, та ще й отримати трохи кишенькових грошей.
Протягом мого перебування на посаді помічника офіціанта я проводив якомога більше часу, базікаючи з менеджером про прибутки й доходи, слідкуючи за коробками, щоб знати імена постачальників, і допомагаючи пекареві о четвертій ранку, щоб вивчити обладнання, інгредієнти й можливі проблеми.
Минув повний тиждень, і я, певно, виконував свою роботу добре, бо менеджер посадив мене за стіл, нагодував пирогом (йой!) і підвищив до… (барабани) касира! Я серйозно замислився, приблизно на наносекунду, а тоді відповів: «Дякую, але ні».
По-перше, якби я застряг за касою, мало що міг би дізнатися. По-друге, я вже навчився того, чого збирався навчитися. Місію виконано!
Саме це я маю на увазі, коли говорю про «коридор». Це означає в будь-якій ролі ввійти до сфери, у якій ви хочете працювати в майбутньому, і почати. Це найкращий спосіб дізнатися все потрібне про бізнес, бо ви бачите його зсередини. По-друге, можна зав’язати потрібні контакти, чого не вийде зробити зовні. По-третє, коли ви в коридорі, перед вами можуть відчинитися різні двері можливостей. Тобто коли ви побачите, що там насправді відбувається, то можете знайти собі нішу, про яку не знали до того. По-четверте, ви можете збагнути, що ця сфера вам насправді не до вподоби і, дякувати небу, ви про це дізналися, перш ніж зайшли надто далеко!
Тож що з цього сталося зі мною? Коли я покінчив з «Mother Butler’s», вигляд та запах випічки стали для мене нестерпні. По-друге, наступного дня після мого звільнення від них пішов пекар. Він зателефонував мені та сказав, що щойно дізнався про нове круте тренувальне спорядження – інверсійні черевики «Gravity Guidance» (ви могли бачити, як Річард Гір висів у них догори ногами у фільмі «Американський жиголо»), спитавши, чи не хочу на них глянути. Я роздивився їх і вирішив, що черевики – просто бомба, але він зі мною не погодився, тому я сам вплутався в цю справу.
Я почав продавати ті черевики спортивним крамницям та універмагам і помітив, що в роздрібних магазинах є дещо спільне – паршиве тренувальне спорядження. Мій мозок лютував, як берсерк: «Шанс, шанс, шанс», – так цікаво, як усе це відбувається. То був мій перший досвід продажу спортивного спорядження, який зрештою привів мене до відкриття однієї з перших роздрібних крамниць фітнес-товарів у Північній Америці та до мого першого мільйона. Подумати тільки, усе почалося з посади помічника офіціанта у «Mother Butler’s Pie Shop»! Мораль проста: зайдіть у коридор. Ніколи не знаєш, які двері тобі відчиняться.
У мене є девіз: «Дія завжди краща за бездіяльність». Багаті люди з чогось починають. Якщо вже вони у грі, то вірять, що можуть приймати розумні рішення, а тоді дорогою вносити правки й коригувати вітрила.
Бідні люди не вірять ні в себе, ні у свої сили, вони вважають, що мають усе знати заздалегідь, а це майже неможливо. Однак вони не ховаються! Зрештою, маючи позитивний принцип «Готуйся, вогонь, цілься», багаті люди діють і зазвичай перемагають.
А от бідні люди, зрештою, кажуть собі: «Я нічого не робитиму, поки не визначу всі можливі проблеми й не знатиму точно, що з ними робити», – ніколи не вдаються до дій, а отже, завжди програють.
Багаті люди бачать шанс, хапають його і стають іще багатшими. А бідні? Вони досі «готуються»!
ДЕКЛАРАЦІЇ: покладіть руку на серце й скажіть…
«Я зосереджуюся на шансах, а не на перешкодах».
«Я готуюся, стріляю й цілюся!»
Торкніться голови й скажіть:
«Я думаю як мільйонер!»
ВЧИНКИ МІЛЬЙОНЕРА
1. Почніть гру. Розгляньте ситуацію або проект, який ви хочете почати. Чого б ви не чекали, забудьте про це. Почніть зараз із місця, на якому ви є, з тим, що у вас є. Якщо можете, почніть працювати з кимось або на когось, щоб зрозуміти механізми. Якщо ви вже їх вивчили – жодних виправдань. Уперед!
2. Практикуйте оптимізм. Відсьогодні перетворюйте на шанс усе, що інші називають проблемою чи перешкодою. Ви доведете до сказу негативних людей, але, гей, яка різниця? Усе одно вони постійно роблять із собою те саме!
3. Зосередьтеся на тому, що ви вже маєте, а не на тому, чого у вас немає. Напишіть список із десяти речей, за які ви вдячні в житті, і зачитайте його вголос. Тоді читайте його щоранку протягом наступного місяця. Якщо ви не цінуєте того, що маєте, то більше не отримаєте, та й не потребуватимете того.
Урок достатку № 6 Багаті люди шанують інших багатих та успішних. Бідні люди зневажають багатих та
