Про любов для дітей - Ангеліна Кріхелі

Яга змінила тактику.

— Ну добре. Надійка забула у нас свою хустку, ти її знайшов. Але це не привід вдиратися до кімнати і кричати, що…

Але Горинич був непохитний. Він розмахував перед нею хусткою, як прапором, вимагаючи уваги.

— Кажу вам: Надія тут! Десь тут… — невпевнено промимрив він.

Але ж він і справді ніде в будинку її не знайшов, Кощій і Яга про її приїзд ні слухом, ні духом. Може, й справді, він помилився? Переплутав щось? Яга вловила в ньому зміну і лагідно поплескала по лапі з хусткою.

— Ну-ну… Буде тобі… Ми теж за Надією скучили. Але ж це не привід…

— Так-так-так… — буркнув Горинич, засмучено залишаючи кімнату. 

Біля самих дверей він зупинився. Одна морда вже за дверима, а дві інші ще в кімнаті. 

— Що як вона в біду потрапила? — задумливо спитав він.

— Горинич… — Яга співчутливо похитала головою.

Він перевів стражденний погляд на Кощія, але той лише рукою махнув.

— Ех ви… — ображено протягнув Горинич і тяжко вийшов із кімнати.

— А може ... — почала Яга, коли залишилися в кімнаті вдвох з чаклуном.

— Не може, — обірвав її Кощій. — Ліс великий, та ми б знали…

Яга кивнула, хоча в очах причаївся сумнів, посіяний Гориничем.