Як Настя себе шукала - Ася Гарбузова

Дар Насті розкривався поступово, як пуп’янок квітки, що обережно розгортає свої пелюстки. Після кожного сеансу регресії чи практики, вона ніби наближалася до глибшого розуміння свого внутрішнього світу та сили, яка через неї проходила.

Спочатку це були невеликі прояви. Вона помічала, що, торкаючись чиєїсь руки, відчуває чужий біль або напругу. Одного разу, коли Маланка пожалілася на важкий день, Настя, не думаючи, поклала руку їй на плече. Через кілька хвилин подруга раптом зізналася, що їй стало легше, ніби зникла невидима вага.

Після цього Настя почала експериментувати. Вона читала книги з енергетичного цілительства, практикувала медитації, щоб краще відчувати потік енергії, і поступово знаходила власний стиль роботи. Найбільше вона любила працювати в тиші, коли могла зосередитися на своїх відчуттях. Її руки під час лікування ставали теплими, ніби всередині запалювався невидимий вогонь, який розтікався назовні.

Одного дня, коли вони з Дмитром гуляли лісом, він поскаржився на головний біль. Настя обережно торкнулася його скроні, закрила очі й уявила, як цей біль тане, розчиняється в потоці її тепла. За кілька хвилин Дмитро розплющив очі й подивився на неї із захопленням.
"О, так добре стало. Біль щез повністю."

Настя лише посміхнулася, але всередині відчула задоволення від своїх сил.

Найяскравішим моментом стало лікування пана Еліаса, старшого викладача академії, який випадково поранив руку під час збирання трав. Рана була глибокою, і всі готувалися до тривалого загоєння. Настя підійшла до нього, попросила дозволу спробувати допомогти. Вона поклала руки на його долоню, і хвиля тепла пройшла крізь її тіло. За кілька хвилин кровотеча зупинилася, а рана зменшилася, ніби почала загоюватися зсередини.

Пан Еліас подивився на Настю з повагою й сказав:
"У тебе справжній дар, дівчино. Не кожен має таку силу."

Настя зрозуміла, що її здатності — це не просто талант, а частина її сутності, яка проявляється в любові й турботі про інших.

З кожним новим досвідом вона розуміла, як важливо залишатися відкритою до енергій, не боятися їх і направляти свої сили з добротою. Її дар розкривався у взаємодії з людьми, у їхніх поглядах подяки, у її власному відчутті, що вона виконує свою справжню місію.