Зберігач Таємних Реліквій - Arachne
Дайсуке кивнув, міцніше стиснувши рукоятку меча. Він розумів свою роль і був готовий виконувати її без вагань.
Тобі зробив крок назад, даючи своїм учням останній момент для роздумів. Попереду на них чекало безліч випробувань, але він знав, що підготував їх до цього.
- Тепер ваш шлях починається, - сказав Тобі з упевненістю. — Нехай ваші серця завжди будуть чистими, а духи предків завжди ведуть вас правильним шляхом. Я пишаюся кожним із вас. Ви готові.
Тиша повисла в повітрі, що порушувалася лише легким вітерцем, що хитав вершини дерев. У цей момент усі троє учнів відчули, як нерозривний зв'язок зв'язав їх разом, і кожен із них прийняв свою роль із честю та гідністю.
Вони вклонилися Тобі на знак глибокої подяки та вдячності. Він передав їм не лише знання, а й частину себе, роблячи їх продовженням своєї місії. Потім, під його керівництвом, вони розгорнулися і почали свій шлях вниз сходами, що ведуть у світ, який тепер мав стати їх захистом.
Тобі дивився їм услід, відчуваючи, що його місію виконано. Він знав, що залишив світ у надійних руках і що його учні гідно нестимуть тягар Зберігача, захисника знань та воїна.
Коли останні кроки учнів стихли вдалині, Тобі з почуттям глибокого задоволення і спокою повернувся назад до храму Коя. У його серці була впевненість, що стародавні реліквії будуть у безпеці, а майбутнє – у надійних руках.
Західне сонце золотило вершини гір, і Тобі, знаючи, що все йде своєю чергою, зник у тіні стародавніх дерев, залишивши своїх учнів, щоб вони почали свій власний шлях.
ЕПІЛОГ. ДЕСЯТЬ РОКІВ ПО ТОМУ
М'яке ранкове світло осявало священні землі храму Коя. Тиша, порушувана лише легким шепотом вітру та співом птахів, надавала цьому місцю особливої урочистості. Біля підніжжя гори, де знаходився вхід до стародавньої печери, височіла скромна кам'яна пам'ятка. Це була могила Тобі, майстра, воїна та хранителя таємниць, який своїм життям та смертю захистив цей світ.
Рю, тепер уже дорослий чоловік, стояв перед могилою Тобі. Його обличчя виражало спокій і мудрість, набуті за роки, що минули після смерті вчителя. У руках він тримав катану Ямато, символ своєї влади та обов'язку. За його спиною стояли Дайсуке і Кейджі, які також змінилися і змужніли. Вони прийшли разом, щоб віддати шану своєму вчителю.
Рю схилив голову, спускаючись на одне коліно перед могилою. У його погляді можна було прочитати глибоку повагу та подяку.
"Учитель, — тихо промовив Рю, — десять років минуло з того дня, як ти покинув нас, але твоє вчення живе у наших серцях. Ти був для нас не просто наставником, ти став нашим дороговказом у цьому світі".
Дайсуке ступив уперед, поклавши руку на плече Рю. Його обличчя було зосередженим, але в очах сяяла гордість.
"Учитель, твоя справа триває, – додав він. — Ми захищаємо скарби, як ти навчав нас. Я став тінню Рю, його захисником, як ти заповів".
Кейджі, тримаючи в руках стародавній сувій, символ знань, підійшов до могили і глибоко вклонився.
"Я зберігаю знання, передані тобою, – сказав він із благоговінням. — Все, що ти нам довірив, збережено та передано далі. Ми пам'ятаємо кожне твоє слово, кожне повчання".
Раптом легкий вітерець обдував їхні обличчя, і здавалося, що сам Тобі присутній тут, невидимий, але все ж таки відчутний.
Рю підвівся і глянув на своїх товаришів. У його очах було стільки ж рішучості, як і в день, коли він прийняв на себе роль Зберігача.
"Ми продовжуватимемо йти шляхом, який ти нам показав, учитель. Ми охоронятимемо цей світ і його таємниці, як ти навчав. І коли настане час, ми передамо це знання і силу тим, хто гідний".
Всі троє знову вклонилися могилі, потім Рю, піднявши катану високо над головою, почав вимовляти давні слова вдячності та вірності. Дайсуке та Кейджі повторювали за ним, їхні голоси зливалися в єдиному пориві.
І тільки-но останні слова клятви пролунали, над могилою Тобі спалахнуло світло — світло, схоже на те, що вони бачили багато років тому в скарбниці. Це було їхнє останнє прощання та данина пам'яті великому вчителю, який назавжди залишився у їхніх серцях та в цій землі.
Залишивши гору, вони знали, що Тобі завжди буде з ними, оберігаючи і наставляючи навіть після смерті. Могила Тобі стала не просто місцем його упокою, а символом захисту, давнім бар'єром, який утримував зло від проникнення у цей світ.
КІНЕЦЬ
P.S. Так завершувалася історія великого майстра, Зберігача стародавніх реліквій та його учнів, але вони, натхненні своїм учителем, продовжували його справу, зберігаючи мир і мудрість для майбутніх поколінь...
Сподіваюся вам сподобалася ця історія, це остання книга з циклу "Подорожі Тобі Елліс".
Пишіть ваші коментарі !
З повагою ваш автор Arachne ! 📚
Дата: 16.08.24 р.
Кінець
