Одного разу в хірургії - Ягода

Я стою на порозі рідного дому і страшенно хвилююся . Я не знаю чого саме я боюся ,але колінця тремтять. 

Сьогодні ми з Олегом прийшли в гості до моїх батьків . Я довго не наважувалася поговорити з коханим  про моїх батьків ,але у вівторок це сталося .Я не соромлюся своїх рідних,а навпаки пишаюся ними ,бо вони багато досягли .Але мені боляче говорити про рідних людей ,які дзвонять до мене раз в пів року .

День заповітної розмови настав несподівано .Я її не планувала ,але життя вирішило за мене .

Ми сиділи за столом і складали список гостей на наше свято .Зі сторони Олега список виріс швидко ,а я написала лише двох найрідніших і втупилася в рідні ініціали .Я й не помітила як випала з реальності .З трансу мене вивів Олег,який перемістив моє тільце на свої коліна і викинувся носом у скроню.

Він завжди бачить коли мені погано і кожен раз так само вкладає мене на свої коліна.Цей жест означає,що він готовий мене вислухати і підтримати . Ми завжди обговорюємо всі проблеми саме так .

-киць,я ж бачу ,що тобі погано ,поділишся ?- довірливо заглядає в мої очі і відповідь напрошується сама .

-ми вже з тобою довго разом ,а я так і не познайомила тебе зі своїми батьками,напевно ,я погана дочка ,-кажу, притуливши голову до його плеча .

-кахана ,ти не погана дочка , навіть не смій так думати , просто тобі важко про них говорити , і я це бачу .Давай з'їздимо на знайомство ,заодно  розкажемо про нашу крихітку ,-при згадці про нашу манюню посмішка торкається моїх вуст і я кладу руку на ще зовсім плоский животик,а Олег накриває її своєю.

І здається,що і не було суму на моєму обличчі .Діти - це щастя ,і хоч я ще не бачила дитинку ,але вже безмежно її люблю і чекаю на її народження.

Рухи Олегової руки на моєму животі діють на мене заспокійливо і сон якось сам собою приходить .

Сьогодні якраз той день знайомства і настав.Я дуже сильно хвилююся ,а коханий навпаки,спокійний як удав .Я не знаю як він так може ,я ,напевно,якби не та аварія тоді ,тряслася б як осиновий лист перед знайомством з його мамою.

Натискаю на кнопку дзвінка ,і звучить рідна колись мелодія .Тепер мелодія дзвінка в нашій квартирі мені рідніша .

-Привіт ,-вітаюся з татом ,який підозріло поглядає на Олега.

-привіт ,Вікторіє .Ти яким вітром тут ,про батьків згадала?-от я чомусь і очікувала такого запитання . Олег міцніше стискає мою крижану долоньку ,я бачу , що йому не сподобався тон батька .Він мені ще вдома сказав ,що не дасть мене ображати .І при всій повазі до майбутніх  тестя і тещі  ми розвернемося  на п'яточках і підемо додому ,бо мені в моєму стані хвилюватися не можна.

-так ,я прийшла ,щоб познайомити вас із моїм майбутнім чоловіком і запросити вас на весілля ,-швидко вручаю запрошення ,поки тато лише кліпає .

Переваривши інформацію тато впускає нас у квартиру і запрошує у вітальню.Тут на дивані сидить мама ,яка дивиться свою улюблену передачу .В неї навіть пульт падає ,коли ми з'являємося у вітальні .

 Сьогодні прямо день сюрпризів для моїх батьків.

І це ще вони не чули новини про онука.Сподіваюся , вони зрадіють.