Одного разу в хірургії - Ягода

Олег
 Ух...яка жінка , я б не проти знову стати дитиною і щоб вона мене.... полікувала .

Я віднедавна працюю в цій досить непоганій лікарні.Навчався на хірурга в Україні,але стажувався я закордоном .Приїхав лише місяць тому ,і одразу влаштувався сюди на роботу .Стосунків ,таких щоб серйозних, у мене давно не було ,  у своїх майже тридцять я не одружений  ,напевно не знайшов ще ту саму ,з якою хотів би прокидатися вранці і вдихати запах її волосся.

Моя найрідніша жінка у світі вже всі вуха мені прожужжала ,що вона вже хоче онуків і бути молодою бабусею ,а її єдиний син у свої тридцять рочків нічого не бачить крім свого скальпеля. З найрідніших у мене лише мама ,батько помер від серцевого нападу ,коли мені було двадцять п'ять.

Ми з мамою важко переживали втрату  і зблизилися ще більше .Для мене батько був опорою і підтримкою у всьому ,з ним я міг поговорити про все на світі і не отримати осудливого погляду .Коли його не стало я закрився від усіх і саме моя робота допомагала мені знову жити .

Я з головою пішов у роботу і напрацював непогану репутацію хірурга .І от сьогодні мій робочий день розпочався із порізаного пальця і прекрасної Вікторії Вікторівни .

Вікторія ...ммм яке гарне ім'я,воно їй личить .Поки оглядав поранення ,краєм ока підмітив її красу ,а вона гарна ... Коричневе блискуче волосся обрізане під каре ,м'які риси обличчя ,пухкі губи, гарненькі брови ,маленький носик,така мила посмішка і очі...такого кольору очей я ще не бачив зелені з коричневими крапочками ,а колір такий ,ніби вона носить лінзи. Сказав їй прийти на прийом у четвер ,щоб подивитися ще раз на рану ,але насправді просто хочу ще раз її побачити ,а там може і на каву запрошу .

Вона щей працює тут ,то чому б не спробувати ,може доля .

З цих думок мене вирвав пацієнт,який постукав у двері.