Швачка з іншого світу - Кучеренко Анна

Це буде пишна червона сукня з тканинними квітами на спідниці. 

Тут потрібно відрізати, тут підібрати, а тут пришити, а ось тут не вистачає складочки... тканина прихильно складалася в найкрасивішу сукню, яку я коли-небудь робила.

 Тканина під дією магії та моїх рук лягала ідеальними хвилями по подолу і складалася приголомшливими квіточками на ліфі, який дуже скромно, але водночас інтригуюче натякав на щось більше…

Тепер прикрасити квітами поділ і все буде готово. За роботою я й забула, що Даміан перебуває поруч... 

Занадто сильно "занурилася" в себе.

А коли я полізла на драбину, щоб дістати тканину для квітів, замовлених клієнткою... драбина похитнулася, і я полетіла донизу, проте сильні руки підхопили мене, захищаючи та примушуючи пригадати часи давно минулих років...

Події 5-річної давнини:

 Гарна зала, прикрашена чудово підібраними квітковими композиціями…

Прийшло багато гостей.

Цього дня у графині Айсвуд був день народження.

Весь бомонд був запрошений на свято, адже жінка була дуже доброю людиною і могла допомогти кожному, хто цього потребував. За що її й любили. Графиня вітала гостей, як і годиться господині будинку, біля самих дверей.

А водночас наприкінці зали її донька дошкуляла Даміану андр Грасту.

– Можна-можна-можна-можна-можна-можна-можна-можна-можна-можна-можна!!! Ну, будь-ла-а-а-а-а-ска... а зараз... ну а ось зараз. Ну ко-о-о-коли!?

Дівчинка, як заведена, не відходила від хлопця, чекаючи моменту, коли почнеться найцікавіше.

– Мірі, ми ж домовилися, що сюрприз буде після того, як усі зберуться, – видихнув хлопець і похмуро звів брови.

– Обіцяю, щойно всі зберуться, я тобі допоможу.

– Ііі, – дівчина повисла на шиї Даміана і дзвінко чмокнула його в щоку.

– Спасибі-спасибі-спасибі, ти – найкращий, – молодий чоловік іронічно посміхнувся й опустив дівчинку, що повисла на ньому.

А ось люди тим часом все прибували та прибували. Міріада ж заспокоїлася і подивилася на своїх маму і батька, які вони щасливі... такі рідні, улюблені. Вона дуже довго готувала для мами подарунок, але тільки за допомогою Дамі змогла його здійснити.

І ось усі зібралися.

Даміан підштовхнув Міріаду в центр залу, показуючи поглядом, що час починати…

Прямуючи до матері через увесь зал, Міріада дуже нервувала. Мама була найдорожчою для неї людиною!

– Ти щось хотіла, донечко?

– Мамо, я хочу зробити тобі подарунок…

Договорити дівчинка не встигла: несподівано блиснула блискавка й ударила в підлогу зовсім поруч із Мірі та її мамою... потім щось підхопило її й понесло геть від матері, геть з її будинку. Чиїсь сильні руки притискали її до себе…

Дівчинка підняла погляд... це був Даміан... він врятував її того дня. Але ось її маму не змогли врятувати, і через три роки боротьби з накладеним на неї прокляттям вона померла.