Пригоди соболя - Сисоєв Всеволод

Розумний пес, узявши знайомий слід біля самого дому, догнав соболя. Загнавши Жучка на дерево, він голосним гавканням сповістив мисливців про свою знахідку. Розставивши сітку навколо дерева, один з мисливців поліз по Жучка. Побачивши незнайому людину, соболь стрибнув з дерева, але втекти не зміг: заплутався в обметі.

На покару Жучка посадовили в клітку, але хазяйка знову впустила його в кімнату.

Проживи Жучок серед людей декілька років, можливо, він і став би ручним, але обставини склалися інакше. Доглядати його хазяїн не міг. З настанням зими на базу почали надходити інші живі соболі. Терміново комплектувалася перша партія звірків, призначених для переселення на Охотське узбережжя. До цієї партії і включили Жучка.

Перегнали його у фанерну транспортну клітку, разом з іншими соболями відвезли на залізничну станцію і завантажили в багажний вагон пасажирського поїзда. Холод і стукіт коліс не давали соболям спати. Звірки зігрівалися, рухаючись, без упину сновигаючи в тісних клітках. У Хабаровську їх розмістили в теплому будинку карантину, а вранці відвезли в аеропорт і завантажили в черево великого літака. Повітряний переліт Жучок переніс легко.

Після перепочинку й годівлі в порту прибуття соболів завантажили на сани й повезли кіньми до найближчого радгоспу: там належало перевантажити їх на оленячі нарти і везти до місця розселення. На кілометр розтягся караван оленячих запряжок, і на кожній нарті містилося по кілька транспортних кліток із звірками. Поки соболів возили на машинах та на літаках, сиділи вони в клітках принишклі, тепер же, відчувши запах лісу, були у стані сильного збудження, гризли клітки, висували носи, гурчали, гриміли напувалками.

Прибувши до місця розселення, мисливці знімали клітки із соболями з нарт, ставили на сніг і широко розчиняли дверцята: будь ласка, мовляв, виходьте на волю!

Дійшла черга і до Жучка. Але Жучок не поспішав. Вистромивши голову назовні, він спершу обдивився, чи немає якоїсь небезпеки. Потім понюхав повітря і раптом чвалом учистив до лісової хащі. Ще здаля він помітив ялицю, густішу за інші, і прожогом вискочив на неї, зачаївся у чорно-зеленому верховітті.

Люди залишили соболям для підгодівлі морожене м'ясо і повернулися в селище. Для прибульців настало самостійне життя.

Протягом кількох ночей Жучок вдовольнився запасами їжі, залишеними йому людиною, потім пішов у сопки. Першого ж дня він вполював безтурботну білку, а вийшовши у видолинок, натрапив на слід соболиці, яка прибула з ним в одній партії.

Починалася березнева відлига. Весело біг Жучок лісом назустріч новому життю, а довкіл простелялася засніжена тайга. Тут мали тепер жити чотириногі переселенці з далеких буреїнських гір.