Вечірня бесіда з паном особливим послом - Лук'яненко Сергій

— Суцільний пам'ятник.

— Йому вісімсот з чимось років, — сказав Анатолій. — Ми маємо значно старіші міста.

— Вісімсот земних років, — замислено повторив граг. — Приголомшливо. Нечувано. В той час мій прапрадід, який, на жаль, покинув цей світ до мого народження, винайшов колесо. Я досі вважаю, що саме це було головним стимулом для розвитку Грага. Вісімсот років! І за цей час ви ледве встигли вийти у космос!

Посол з особливих доручень планети Граг підступив до заціпенілого Анатолія. Поклав йому на плече цупку трипалу руку.

— Друже мій, вас дбайливо охороняли Тіуа, зараз цей святий обов'язок приймемо на себе ми. Не бійтеся нічого: вас ніхто не скривдить. В кого підійметься рука скривдити вас — таких… таких…

На долю секунди він замовк, співчутливо посмикуючи язиком в пошуках відповідного слова, і воно, звичайно ж, знайшлося:

— Таких убогих…