Смертельний світ - Гаррісон Гаррі

Звідусіль на нього постійно напирали думки, і він це збагнув спробувавши сягнути поза свій розум. Це було ніби у судні глибоко на дні океану притулити руку до люка, який стримує шалений тиск. Торкаючись дверей, не відчиняючи їх, можна відчути напругу сили що тисне ззовні в очікуванні розчавити тебе. Саме таким був психічний тиск на місто. І глухі сповнені ненависті верески Пиру миттєво знищили б будь-який який розум, що сприйняв би їх. Частина функцій його мозку функціонувала як псі-вимикач, перекриваючи свідомість перш ніж його розум розплющить. Просочування було достатнім щоб він знав про цей тиск, і забезпечувати поживу для його постійних кошмарів.

З цього була єдина супутня користь. Відсутність ментального тиску дозволяла йому легше зосередитись. Незважаючи на втому схема вибудовувалась швидко.

* * * * *

Пізно по обіді прибула Мета, принесла замовлені ним деталі. Вона ковзнула верстаком йому довгий ящик, почала говорити, та передумала і не сказала нічого. Джейсон глянув на неї і осміхнувся.

— Збентежена? — спитав він.

— Не знаю, про що ти говориш, — сказала вона, — не збентежена. Просто роздратована. Звичну поїздку скасували і наш графік поставок порушено на місяці. І замість того щоб пілотувати чи виконувати завдання на обводі все, що маю робити, це стовбичити тут і чекати тебе. Відтак здійснити якийсь дурний політ за твоїми вказівками. І ти дивуєшся чому я роздратована?

Джейсон обережно встановив деталі у рамі перш ніж заговорити. "Як я вже казав, ти збентежена. Я можу розповісти, як ти збентежена, і це тебе збентежить ще більше. Спокуса, якій, чесно кажучи, встояти важко."

Вона насупившись глянула на нього з-за верстату. Не усвідомено накручуючи і розкручуючи пальцем пасмо волосся. Такою вона подобалась Джейсону. Як пирійка що оперує на повну потужність мала таку ж особистість як шестерня механізму. Коли вона вибивалась з цього образу, то більше скидалась йому на дівчину з того першого рейсу, яким він прибув на Пир. Його цікавило чи можливо було донести їй те, що він мав на гадці.

— Я не ображаю тебе кажучи "збентежена", Мето. Враховуючи де ти виросла ти не могла б бути иншою. В тебе острівна особистість. Правду кажучи, Пир незвичайний острів з безліччю надскладних проблем, у вирішенні яких ти експерт. Це, однак, не робить його меншим островом. Коли ти стикаєшся багатонаціональними проблемами ти збентежена. Або й гірше, коли твій острівець проблем поставити у ширший контекст. Це як грати свою власну гру, однак постійно на ходу змінюючи правила.

— Ти верзеш казна що, — відрізала вона йому. — Пир не острів і, безумовно, боротьба за виживання не гра.

— Перепрошую, — всміхнувся він. — Я висловився метафорично, до того ж не надто вдало. Давай конкретизуємо проблему. Розглянемо приклад. Припустимо, я б збирався тобі сказати, що отам з дверної рами звисає жалокрил...

Пістолет Мети був наведений на двері до того як він скінчив останнє слово. Перевернулось крісло охоронця. Він в одну мить схопився з напів дрімоти до повної бойової готовності, його пістолет також намацував дверну раму.

— Це був просто приклад, — сказав Джейсон. — Насправді там нічого немає. — Пістолет охоронця зник і він з осудом насупив на Джейсона погляд, поправляючи стілець і падаючи у нього.

— Ви обоє показали, що здатні впоратися з пирійською проблемою. — продовжував Джейсон. — А що, якби я сказав, що річ, що звисає з дверної рами виглядає як жалокрил, однак це просто свого роду велика комаха, що пряде тонкий шовк, який можна використати для ткання одягу?

Охоронець глянув з-під густих брів на порожній дверний проєм, його пістолет заскиглив частково вилітаючи і ляснув знов до кобури. Він буркнув щось невиразне в бік Джейсона і потоптав в сусідню кімнату, грюкнувши дверима. Мета зосереджено спохмурніла і виглядала спантеличеною.

— Це ж не може бути щось инше окрім жалокрила, — нарешті сказала вона. — Ніщо не могло б так виглядати. І навіть якби воно не пряло шовк, то вкусило б щойно змогло б підібратися близько, тож треба його вбити. — Вона вдоволено посміхнулася непорушній логіці своєї відповіді.

— Знов неправильно, — сказав Джейсон. — Я просто описав прядильника-імітатора з Стовера. Він імітує найжорстокіші форми життя тієї планети і робить це настільки вдало, що не потребує иншого захисту. Він би спокійно сидів на твоїй руці і оплітав тебе метр за метром. Якщо б я випустив вантаж таких тут, на Пирі, ти ніколи не могла бути впевненою коли стріляти?

— Проте їх немає тут і зараз, — наполягала Мета.

— Тим не менш, він міг би досить ймовірно бути. І якби був, всі правила вашої гри змінились би. Тепер вхопила думку? В галактиці є певні усталені закони і правила, однак вони инші ніж ті за якими живете ви. Ваше правило нескінченна війна з місцевим життям. Я хочу вийти за межі вашого набору правил і покласти край цій війні. Ти б цього не хотіла? Ти б не хотіла існування, яке було б чимось більшим, ніж просто нескінченна битва за виживання? Життя з можливістю щастя, любови, музики, мистецтва — всіма приємними речами, на які у вас ніколи не було часу.

Вся пирійська строгість зникла з її обличчя, коли вона слухала його слова, віддаючись цим чужорідним поняттям. Оповідаючи він мимовільно взяв своєю рукою її руку. Її рука була теплою і її пульс пришвидшився від його дотику.

Раптом Мета відчула його руку і вихопила свою геть, одночасно підводячись. Коли вона попростувала наосліп до дверей, голос Джейсона пролунав їй услід.

— Охоронець, Скоп, втік, бо не хоче втрачати свою дорогоцінну двозначну логіку. Це все, що у нього є. Але ти бачила инші частини галактики, Мето, ти знаєш, що в житті є набагато більше, ніж вбити-і-бути-вбим на Пирі. Насправді ти це відчуваєш, навіть якщо й не визнаєш цього.

Вона повернулася і вибігла крізь двері.

Джейсон дивився їй вслід, а рукою задумливо потирав щетину підборіддя. "Мето, маю слабку надію, що жіноче переможе над пирійським. Думаю, що я бачив — мабуть, вперше в історії цього знедоленого кривавою війною міста — сльозу в очах одного з його громадян.

XXI.

— Впусти це обладнання і Керк, без сумніву, повириває тобі руки, — сказав Джейсон. — Він тепер стоїть отам, шкодуючи що піддався на мої вмовляння і погодився на цю справу.

Скоп вилаявся вгинаючись під об'ємною масою псі детектора, передаючи його Меті, що чекала у відчиненому люці космічного корабля. Джейсон керував завантаженням і знищував всі занадто зацікавлені форми життя. Цього ранку було з лихвою рогочортів, він пристрелив чотирьох. Він був останнім на борту тож замкнув за собою люк.

— Де ти збираєшся це встановити? — запитала Мета.

— Ти мені скажи, — сказав Джейсон. — Для антени мені потрібно місце, де немає скупчення металу перед тарілкою, щоб не було перешкод сигналу. Найкраще було десь на тонкому пластику, чи в гіршому випадку можна встановити його ззовні корпусу з дистанційним керуванням.

— Мабуть доведеться, — сказала вона. — Корпус суцільний, видимість забезпечується екраном та навігаційними приладами. Не думаю, що... чекай... є одне придатне місце.

Вона привела їх до опуклості корпусу, де містилась одна з рятувальних шлюпок. Вони пройшли крізь завжди-відчинений люк, за ними Скоп тягнув пристрій.

— Ці рятувальні шлюпки частково заглиблені в корабель, — пояснила Мета. — Вони містяться у прозорих люках захищені фрикційними щитами, що автоматично відсуваються коли запускається човник.

— А чи можемо ми опустити щити зараз?

— Гадаю, що так, — сказала вона. Вона відслідкувала пускові схеми у розподільній коробці і відімкнула кришку. Коли вона замкнула реле щита вручну, важкі плити ковзнули у корпус. Перед очима був чіткий кругозір, оскільки більшість оглядового вікна виступала з основного корабля.

— Чудово, — сказав Джейсон. — Я сидітиму тут. Тепер, як мені з тобою зв'язуватись?

— Отут, — сказала вона. — Комунікатор заздалегідь налаштований. Більше нічого не чіпай, зокрема, не чіпай цього перемикача. — Вона вказала на велику висувну ручку посередині панелі керування. — Аварійний запуск. Дві секунди по натисненні човник відстрілюється. І так вже сталось, що човник без пального.

— Звісно, руки геть, — сказав Джейсон. — Тепер скажи Гускі підключити мене до мережі корабля і я це налаштую.

Детектор був простий, хоча налаштування мало бути точним. Тарілко-подібна антена ловила сигнал до тонко збалансованого детектора. На обидвох кінцях спектру вхідного сигналу прийом різко падав, даючи змогу точно налаштувати напрям прийому. Отриманий в результаті сигнал передавався на стадію підсилення. На відміну від електронних складників першого етапу, цей компонент був послідовністю символів на білому папері. Ретельно підклеєний до вхідних і вихідних дротів.

Коли все було готове і скріплене на місці, Джейсон кивнув зображенню Мети на екрані. "Піднімайся, і обережно будь ласка. І без тих твоїх дев'ятиприскорених вибриків. Повільно кружляй колами вздовж обводу, поки не скажу щось змінити."

* * * * *

Рівномірною силою двигнів корабель піднісся і набрав висоту, відтак легко пустився на кругову траєкторію. Вони зробили п'ять кіл довкола міста перш ніж Джейсон похитав головою.

— Прилад, здається, працює добре, однак маємо надто багато шумів від усієї тутешньої живності. Віддались на тридцять кілометрів від міста і починай нові кола.

Цього разу результати були кращими. Потужний сигнал йшов з боку міста, в межах менше градуса скалі. Антена незмінно трималась під сталим кутом до напрямку польоту корабля, сигнал був досить постійним. Мета повертала корабель довкола його головної осі, заки Джейсонів рятувальний човник не був безпосередньо здолу.

— Зараз йдемо добре, — сказав він. — Просто тримай стерно у цій позиції і не відхиляй ніс від курсу.

Ретельно позначивши напрямок на мірному колі, Джейсон повернув антену приймача на сто вісімдесят градусів. Тепер поки корабель продовжував кружляти, вони повільно збирали всі сигнали спрямовані в бік міста. Вони пройшли півколо коли він спіймав новий сигнал.

Він справді там був, тоненький, але сильний. Просто щоб переконатися, він дозволив кораблю здійснити ще два оберти і він щоразу записував напрям гірокомпасу. Напрямок співпадав. На третьому колі він зв'язався з Метою.

— Приготуйся до повного правого повороту, чи як ти там кажеш.