Скупий лицар - Пушкін Олександр

О, якби з могили
Прийти я міг і, вартовою тінню
На скрині сівши, від людей живих
Мої скарби тут стерегти, як нині!..

СЦЕНА ТРЕТЯ

В палаці.

Альбер, герцог.

Альбер

Повірте, найясніший пане, довго
Терпів я сором бідності гіркої.
Якби не скрутний стан, моєї скарги
Ви не почули б.

Герцог

Вірю, вірю вам:
Такий, як ви, шляхетний рицар, батька
Без крайньої потреби не оскаржить...
Таких розпусних мало... Будьте певні:
Я батька вашого усовіщу
На самоті, без шуму. Я чекаю
На нього. Ми не бачились давно.
Він другом був ще дідові мойому.
Пригадую, як на свого коня
Мене, мале хлоп'я, він садовив
I покривав своїм важким шоломом,
Немовби дзвоном...

(Дивиться в вікно)

Хто це? Чи не він?

Альбер

Так, пане мій, це він.

Герцог

Ідіть же ви
В той покій. Я покличу вас.

Альбер виходить, входить барон.

Бароне,
Який же радий я, що бачу вас
Бадьорим і здоровим.

Барон

Я щасливий,
Мій пане, що на ваш наказ мав сили
Явитися.

Герцог

Давно, давно вже ми
Не бачились. Мене ви не забули?

Барон

Я, пане мій? Я мов тепер вас бачу.
О, ви були дитина жвава. Герцог
Покійний говорив було мені:
"Філіппе (так і звав мене він завжди
Філіппом просто), що ти скажеш? Га?
Десь літ за двадцять, певно, ти та я —
Ми будем дурні перед цим малим".
Виходить, перед вами...

Герцог

Ми знайомість
Тепер відновим. Ви мій двір забули.

Барон

Старий вже я, мій пане. При дворі
Що я робитиму? Ви молоді ще:
Турніри, свята любі вам. А я
До них не здатен вже. Бог дасть війну,
То я готовий злізти, крекчучи,
Знов на коня, — ще сили в мене стане
Мій меч старий тремтячою рукою
За вас, мій пане, вийняти з піхов.

Герцог

Бароне, щирість ваша нам відома.
Ви другом дідові були; мій батько
Вас поважав. I я вас завжди мав
За рицаря хороброго; присядьмо.
У вас, бароне, діти є?

Барон

Є син.

Герцог

Чому ж його я при собі не бачу?
Вам двір докучив, а в його літах
I стані слід йому при нас би бути.

Барон

Мій син не любить світського життя:
Він дикої і мовчазної вдачі.
Круг замку по лісах він все блукає,
Як молодий олень.

Герцог

Не випадає
Йому людей цуратись. Ми привчим
Його до свят веселих і турнірів.
Пришліть його до мене. Відповідне
Свому становищу призначте сину
Утримання... Ви супитесь — з дороги
Стомились ви?

Барон

Я не стомився, пане,
Але мені ви завдали стиду.
Я перед вами не хотів признатись,
Та змушуєте ви мене сказать
Про сина те, що хтів я потаїти.
На жаль великий, пане, він не гідний
Ні ласки вашої, ані уваги:
Він молодість свою проводить буйно,
В низькій розпусті.

Герцог

Це тому, бароне,
Що він один. Самотність і безділля
Звичайно гублять молодих людей.
Пришліть його до нас — і він забуде
Ті звички, що на самоті засвоїв.

Барон

Простіть мені, мій пане, але справді
Я згодитись на це не можу...

Герцог

Чом же?

Барон

Звільніть старого...

Герцог

Я жадаю знати
Причину вашої відмови.

Барон

Гнів я
На сина маю.

Герцог

За що?

Барон

За лихе
Злочинство.

Герцог

В чім же є воно, скажіть?

Барон

Облиште, герцоге!..

Герцог

Це дуже дивно.
Чи вам за нього сором?

Барон

Сором... так...

Герцог

Що він зробив?

Барон

Він... він мене убити
Хотів.

Герцог

Убити! Так його віддам я
На карний суд, як чорного злочинця.

Барон

Доводити не стану я, хоч знаю,
Що, певно, прагне він моєї смерті,
Хоч знаю, що мене він замишляв...

Герцог

Що?

Барон

Обікрасти.

Альбер впадає в кімнату.

Альбер

Клевета, бароне!

Герцог

Як сміли ви?

Барон

Ти тут! I ти, ти смів!..
Ти міг таке на батька слово мовить!..
Я клевещу! і перед нашим паном?
Мені, мені... чи вже не рицар я?

Альбер

Ви клеветник!

Барон

I ще не вдарив грім!
О Боже правий! Підійми ж свій меч
І розсуди нас!

(Кидає рукавичку, син хапливо її підіймає)

Альбер

Дякую. Ось перший
Дарунок батъка!

Герцог

Що я бачив? Що
Було переді мною? Син прийняв
Від батька виклик. У які часи
Я герцогський ланцюг надів на себе!
Мовчи, ти, тигреня! I ви, безумче,
Вгамуйтесь.

(До сина)

Киньте це; віддайте зараз
Цю рукавичку.

(Відбирає її)

Альбер

(Набік)

Шкода!

Герцог

Так і вп'явся
Кігтями в неї! Нелюд! Геть з очей
I не являйтесь доти, доки сам я
Вас не покличу.

Альбер виходить.

Ви, старий, нещасний,
Чи вам не сором?

Барон

Пане мій, простіть...
Не можу встояти: мої коліна
Ослабли... Душно!.. Душно! Де ключі?
Ключі, ключі мої!..

Герцог

Умер він. Боже!
О, що за вік! Які страшні серця!