Стежками Півночі - Басьо Мацуо
Принаймні Ноін не просто ж так сказав: "Не лишилося й сліду". Ось так, одне покоління сосну зрубує, інше знову саджає. Однак нині дерево виглядає саме так, як і має виглядати тисячолітня сосна, тішачи наш зір своєю величчю.
Так само, як сосна Такекума, Утіш мандрівника, Спізніла вишне!
Цей вірш залишив мені на згадку чоловік на ім'я Кьохаку6.
Тримісячна дорога пролягла Між вишнями
Місто у південній частині преф. Міяґі.
Сосна-розсоха, що росла поблизу храму в місті Іванума й надихала багатьох поетів своєю унікальною особливістю — роздвоєним від кореня стовбуром.
Ноін (Татібана-но Наґаясу, /988-?/) — поет-чернець, який здійснив паломництво до багатьох храмів країни.
Давня назва місцевості, розташованої в північно-східній частині Японії. Іноді називалася ще Мітінокуні.
Річка, що протікає на південь від центру преф. Міяґі. Кусакабе Кьохаку (?-1696) — поет, учень Басьо.
Й розсохою-сосною.
Далі ми переправилися через річку Наторіґава й прибули до Се-ндая1. Саме сьогодні дахи будинків устилають листям ірисів. Відшукавши місце для ночівлі, вирішили зупинитися в Сендаї на декілька днів. Тут живе художник Каемон.
...Ми оглянули храм Якусі, а також святилище Небесного Бога2. Однак сонце швидко сховалося за обрій. Каемон зробив на папері замальовку островів Мацусіма та Сіоґама3, а також інших вартих уваги місць. Цей малюнок він презентував нам. Окрім цього, він подарував нам на прощання дві пари плетених сандалій-варадзі з поворозками темнолилового кольору. Саме в таких дрібничках і проявляється справжня сутність таких диваків — шанувальників прекрасного.
Стебельцем півників
Прив 'язую до ніг
Свої нові солом 'яні сандалі.
...Пам'ятний камінь Глечик знаходиться поблизу замку Таґа в селищі Ісікава4. Він трохи більше шести сяку5 заввишки і близько трьох сяку завширшки. Якщо рукою розсунути мох, то на ньому можна розгледіти ледь помітні давні написи, якими позначена відстань до кордонів провінції у всіх чотирьох напрямках .
...Хоча й збереглося донині багато ута-макура6, які з'явилися ще в сиву давнину, проте час минав — руйнувалися гори, змінювалися русла річок, прокладалися нові дороги, вгрузали в землю камені,
Місто в центральній частині преф. Міяґі.
Синтоїстське святилище, зведене на честь відомого поета й каліграфа Суґавари Мітідзане (845-903), після смерті включеного до сонму синтоїстських божеств. Його посмертне ім'я — Небесний бог (Тендзін).
Місто в центральній частині преф. Міяґі поблизу живописної затоки Мацусіма. Нині — місто в центральній частині преф. Фукусіма. Близько 30 см
Традиційний художньо-стилістичний поетичний прийом, який ґрунтується на алюзіях, пов'язаних з тією чи іншою географічною назвою.
старіли дерева і водночас замість них виростали нові. Змінювалися покоління, і тепер важко віднайти сліди попередніх поколінь... Одначе ось вона, справжня пам' ять про думки і діяння давніх людей, яку не стерли тисячоліття, і яка стоїть тут, перед нами. Ось це і є справжня нагорода для паломника, це є те, що складає сенс нашого життя. Забувши про всі поневіряння на довгому шляху, я стояв і плакав.
... Далі ми навідалися до річки Тамаґава1 , що в Нода, а також в Окі-но ісі.
На горі Суе-но Мацуяма2 розташований монастир Массьодзан3. Поміж сосен тут можна побачити безліч могил, від чого я ще більше поринув у тугу.
... На світанку ми вирушили до святилища Сіоґамадзіндзя4, щоби помолитися місцевому божеству.
... Мене переповнювала благодать, адже варто лише на мить замислитися, наскільки прекрасні звичаї нашої країни! Подумати тільки: навіть на окраїні далекої глухої провінції дивним чином мешкають божества! Перед вівтарем — старовинний храмовий ліхтар, а на залізних дверцятах напис: "Третій рік Бундзі5, дар Ідзумі Сабуро6". І відразу ж перед очима постає картина півтисячолітньої давнини, з' являються якісь дивовижні, незрозуміло прекрасні відчуття. Ідзумі Сабуро — величний герой, відданий і шанобливий син, який ніколи не забував про свій обов' язок. Його слава сягнула сьогодення. Його приклад вартий наслідування. Вірно колись казали: "Завдання людини — наполегливо прямувати шляхом, визначе
Річка в преф. Міяґі; часто її ще називають "Нода-но Тамаґава", підкреслюючи тим самим, що протікає вона через місто Нода, оскільки річок із назвою "Тамаґава" в Японії декілька.
Назва цієї гори, яка часто використовувалася в японській класичній поезії у функції відповідного тропу ("ута-макура"), викликала асоціацію з любовною обітницею.
Назва монастиря пишеться такими ж ієрогліфами, що й Суе-но Мацуяма.
Храм у місті Сіоґама, зведений на честь синтоїстських богів Сіоцуті-но одзі-но камі, Таке-мікадзуті-но камі, Фуцунусі-но камі, які вважаються покровителями моряків та рибалок.
118і рік.
Справжнє імя: Фудзівара Тадахіра — третій син відомого військового діяча Фудзівари Хі-дехіри. Під час боротьби першого сьоґуна Мінамото Йорітомо з його братом Йосіцуне воював на боці останнього. Після поразки Йосіцуне у 1189 р. Ідзумі був убитий своїм старшим братом.
ним Буддою, виконувати свій обов' язок, а слава знайде людину сама".
Йшло до полудня. Ми позичили човна й попливли до Мацусіми. Пропливши трохи більше двох рі, зрештою причалили до піщаного узбережжя Одзіма1. Хай скільки вже разів було сказано, але я повторюватиму таки знову, що Мацусіма дійсно є найгарнішим місцем країни Фусан2, і нам не слід ніяковіти перед китайцями, які мають свої озера Дунтінху та Сіху. З південного сходу море переходить у суходіл, утворюючи бухту в три рі завдовжки. Припли-ви й відпливи тут не менш гарні, ніж на річці Чжецзян в Китаї. Островів у затоці незліченна кількість — і високі, що здіймаються аж до неба, і низенькі, що ховаються у хвилях. Деякі пнуться на інші, з' єднуючись по два-три поспіль. Зліва острівці розкидані по одному, справа — навпаки, вишикувалися по черзі в колону. Ген там на острівець заліз інший, а тут один пригортає до грудей іншого, неначе батько рідного сина чи дідусь онука. Сяє смарагдова зелень сосен, їхні гілки гнуться від поривів морського вітру, але химерні силуети сосен відзразу ж розправляються. Настільки неповторна і прекрасна ця неосяжна далечінь, що я можу порівняти її лише з жіночою вродою. Ці острови, безсумнівно, були створені самим богом гір Ооямадзумі3 ще в сиву давнину, за часів "стрімких богів". Божественні сили витворили це диво. І хто з людей може наважитися, взявши до рук пензля, описати цю неповторну красу словами?
О, Мацусіма! Образ журавля
Позич собі, зозуле, на сьогодні! (Сора)
... Спочатку ми піднялися до Високого замку — Такадаті4, звідки видно було річку Кітакаміґава5, що тече з півдня. Річка ж Коромоґа
Яп. "Маленький острів".
Маловідома давня назва Японії китайського походження. Яп. "Висока гора".
Резиденція Мінамото Йосіцуне, де він прожив останні дні свого життя. Річка, що бере початок на півночі префектур Івате та Міяґі.
ва1, протікаючи повз замок Ідзумі2, поблизу Високого замку впадає в Кітакаміґаву. За заставою Коромоґасекі3 знаходяться рештки садиби Ясухіри4. Застава, напевно, закривала південні підступи до Хіраідзумі5, захищаючи тим самим його від розбійних навал. Адже Йосіцуне6, відібравши найвідданіших зі своїх вірних васалів, сховався з ними саме в цьому Високому замку. Однак мить слави швидкоплинна, і згодом густі трави ховають усе.
Там,
Де вояки марили колись, Лиш літні трави.
...На нічліг зупинилися в селищі Іваде, звідки збиралися попрямувати до Оґуросакі та Мідзу-но одзіма, а далі — від гарячих джерел Наруґо до застави Сітомае. Після цього планували перейти до провінції Дева. Мандрівники рідко ходять цим шляхом, тому охоронець поставився до нас підозріло. Але зрештою ми все-таки пройшли заставу благополучно. Зійшли на високу гору, коли вже почало сутеніти. Тож, помітивши поблизу хатинку сторожа, попросилися до нього на нічліг. Наступні три дні була негода: сильний дощ і вітер, а тому довелося затриматися в цих нікчемних горах.
Прокляті воші, блохи! Ще й коняка
Малу нужду справляє в головах! ...У краю Ямаґата7 є гірський храм Ріссякудзі8. Його заснував ве
Притока річки Кітакаміґави, що протікає південно-західною частиною преф. Івате. Резиденція вже згадуваного раніше Ідзумі Сабуро.
Інша назва — Коромоґава-но секі, або ж Коромо-но секі. Прикордонна застава, що існувала в середні віки неподалік від Золотої брами храму Тюсондзі — головного храму секти Тен-дайсю в північно-східній частині країни (м. Хіраідзумі, преф. Івате).
Другий син Фудзівари Хідехіри, який у 1189 р. убив Мінамото Йосіцуне та свого брата Ідзумі Сабуро. Місто в преф. Івате.
Брат першого сьоґуна Мінамото Йорітомо, який виступив проти нього і зазнав поразки; в Японії він вважається національним героєм.
Місцевість на півночі Японії. Нині в Японії є префектура Ямаґата, а також місто Ямаґата, яке є адміністративним центром цієї префектури.
Храм секти Тендайсю, розташований на Храмовій горі у місті Ямаґата.
ликий учитель Дзікаку1. У монастирі панує дух особливої чистоти і спокою. Нам багато хто казав, що слід хоча б одним оком глянути на цей монастир, тож ми вирішили попрямувати туди, дарма що для цього мусили повернутися назад на сім рі від Обанадзави2. Сонце ще було в зеніті. Домовившись, що заночуємо на узгір' ї в келії ченця, піднялися до гірської обителі. Довкіл — лише численні скелі й узвишшя, на яких старіють сосни та кипариси. Земля й давнє каміння лисняться під шаром моху, а храм на горі зачинений. Тиша, ані звуку. Ми обходили ущелини, лізли по камінню, і ось нарешті перед нами постала священна обитель. Від цієї краси та благодатної тиші наші серця враз переповнилися чистотою і спокоєм.
Тиша!
І тільки сюрчання цикад Пронизує скелі.
... Покинувши Харуґо, ми дісталися селища Цуруґаока3. Там нас прийняв у своїй господі Дзюко — воїн із давнього роду Наґаяма. У його оселі ми складали вірші, яких назбиралося на цілий сувій. До Цуруґаоки нас провів Сакіті, а звідти вже човном ми спустилися вниз за течією до порту Саката4. Заночували ми в оселі лікаря, який називає себе Фуґьоку з Хижки над Морською Безоднею.
Повсюди —
Від Спекотної гори
До Вітряної бухти — прохолода!
З водою разом вихлюпнула в море
Спекотне сонце
Річка Моґамі.
... На ранок хмари на небі розвіялися, сліпуче засяяло сонце, а тому, сівши в човен, ми попливли затокою Кісаґата.
