Стежками Півночі - Басьо Мацуо

МАЦУО БАСЬО

"ОКУ-НО ХОСОМІТІ"

("СТЕЖКАМИ ПІВНОЧІ")

Місяць і сонце — лише гості, які мандрують сотні віків, і роки, що линуть, змінюючи один одного, — теж мандрівники. Той, хто сідає в човен, підкоряючись волі хвиль, і той, хто зустрічає власну старість, тримаючись за поводдя, перетворюють своє життя на мандри, оскільки самі мандри стають їхнім єдиним прихистком у світі. Багато славних мужів у давнину зустріли смерть у дорозі1. Ось і мене, вже не пам' ятаю відколи, немов хмаринку, поніс вітер мандрів, роздмухуючи в душі бажання вештатися світом. Довго блукав я морським узбережжям, аж доки минулої осені2 не прибрав зі стін своєї напівзруйнованої хижки, що стоїть поблизу витоків річки3, старе павутиння. Однак ще не встиг закінчитися старий рік, як у мені спалахнуло бажання побачити перший весняний серпанок над заставою Сіракава4 — ніби сам бог-спокусник оселився в моєму серці, доводячи його до божевілля, неначе сам бог-покровитель мандрівників кликав мене в дорогу. З рук усе випадало... Зрештою залатав я свої протерті штани, перешнурував капелюха, припалив собі під коліном точку "санрі" і, марячи в думках лише місяцем

Видатні китайські та японські поети, які померли під час мандрів — Лі Бо, Ду Фу, Сайґьо-хосі.

Осінь 1688 року.

Відома Бананова хатинка біля річки Суміда, що впадає до Токійської затоки, у якій жив Мацуо Басьо.

Місцевість поблизу м. Кіото.

У східній медицині — один із методів акупунктури. Точка "санрі", що розташована на колінній впадині, відповідає за здоров'я всього організму; її стимулювання надає певної легкості в пересуванні.

над Мацусімою1, довірив свою хатинку іншій людині, а сам попрямував до оселі, в якій мешкав Сампу2.

Як хатка для ляльок І мій курінь

Новому мешканцю свої відчинить двері.

Настав останній сьомий день третього місяця3, тьмяно світиться світанкове небо, ще видно місяць, що сяє вже не так яскраво. У далині ледве видніється вершина гори Фудзі, поглянувши на яку, я подумки лину до вишень Уено4 та Янака5 — дійсно, коли знову? — стискає серце таємничий смуток. Мої близькі, які зібралися ще звечора, провели мене до човна. Я піднявся на борт у Сендзю6, серцю було важко від думок про шлях у три тисячі ріі, який я мав подолати. Моїми щоками текли сльози, коли я стояв на цьому дивному роздоріжжі.

Прощається весна!

Пташки голосять,

У риб — німотні сльози на очах.

...Цього року (другого року Ґенроку8) я несподівано вирішив здійснити прощу далекими шляхами Муцу9 й Дева10. І хоча постійно побоювався, що під чужим небом моя голова вкриється сивиною, усе ж наважився. ...Наважившись, я вирушив у дорогу і зрештою

Надзвичайно живописна океанська затока поблизу м. Сендай (преф. Міяґі) — близько 260 невеликих крейдяних островків, густо вкритих смарагдовими соснами. Суґіяма Сампу — поет, друг Мацуо Басьо, який жив неподалік. 2і-й день третього місяця року за місячним календарем. Район Токіо. Район Токіо.

Сендзю — назва місцевості; нині один із районів Токіо, розташований між районами Адаті та Аракава.

Рі — міра довжини (3,9 км). "Дорога в три тисячі рі" — у переносному значенні дуже довгий шлях.

1689 рік.

Давня назва місцевості, що охоплює суміжні частини територій сучасних префектур Аоморі та Івате.

0 Давня назва місцевості, що відповідає території сучасних префектур Ямаґата й Акіта.

дістався постоялого двору в містечку під назвою Сока1. Найбільших мук мені завдавала тяжка ноша, яку я мусив тягти на своїх кістлявих плечах.

...Поклонилися святилищу Муро2-но Ясіма3. Мій супутник, Сора, розповів мені таке: "Місцева богиня Ко-но хана-но сакуя біме4 є близькою родичкою божества гори Фудзі. Коли ця богиня, виконуючи власну обітницю, зачинилася в печері без виходу й була спалена, з її лона вийшов бог Хоходемі-но мікото. Відтоді це місце й дістало назву "Муро".

...Першого дня місяця Зайця зійшли на священну гору5. Колись у давнину цю гору називали Футара-сан (гора Двох Спустошень), але після того, як великий учитель Кукай6 заснував на ній храм, він наказав змінити стару назву гори на Нікко-сан (гора Сонячного сяйва).

Яка краса!

У сонячному сяйві —

Ніжно-зелене листя молоде.

...Сора з роду Мукаі раніше звався Соґоро. Він оселився в затінку моєї бананової пальми, віддано збирав для мене хмиз і носив

Місто на південному сході префектури Сайтама. Яп. "теплиця", "льох".

Застаріле значення — "казан". З назвою місцевості пов'язаний один із міфів історико-міфологічного літопису "Кодзікі" (712 р.). Богиня Ко-но Хана-но сакуя біме, дружина бога Нініґі-но мікото, зачала дитину вже першої шлюбної ночі, через що чоловік звинуватив її у невірності. Богиня, обурившись, зачинилась у покоях без вікон та дверей і дала обітницю, що якщо це немовля не від її чоловіка, то нехай згорить воно у вогні, якщо ж законно народжене, то від вогню не постраждає. Коли прийшов час пологів, богиня підпалила покої, і всі три дитини, які в неї народилися — синтоїстські божества Хоносусорі-но мікото, Хо-ходемі-но мікото і Хоноакарі-но мікото — не постраждали, а отже дійсно виявилися дітьми бога Нініґі-но мікото.

Діва, уквітчана квітами з дерев.

Гора Нікко-сан у місті Нікко (преф. Тотіґі), на якій розташований храм Ріннодзі. Кукай (Кобо Дайсі, 774-835) — поет, вчений, релігійний діяч, засновник буддійської секти Сінґон.

воду. А зараз, тішачись, що він має можливість разом зі мною милуватися красою Мацусіми та Кісаґати1, узяв собі нове ім'я — Соґо (той, що пізнав основи).

...У місті Куробане, що в Насу2, маю знайомого. Ми з Сора вирушили найкоротшим шляхом, що пролягав через поля і луки. Прямували до села, яке виднілося вдалині, аж раптом небо потемніло й пішов дощ. Тому на ніч ми зупинилися в селянській хатині і вже ранком знову вирушили в дорогу через поля.

...У Куробане навідалися до служителя храму Дзьобо-дзі3. ...Побачивши несподіваних гостей, він дуже зрадів. День і ніч балакали ми з ним про те, про се. ...Одного разу вирушили оглянути околиці, ...пройшли до давнього поховання Тамамо-но мае4, а звідти — до святилища бога Хатімана5. Як я довідався, саме до цього божества звертався Йоіті6, закликаючи його словами: "О, боже! Покровителю рідного краю! Покровителю моєї династії! Воістину всемогутній боже Хатімане! Лише на тебе уповаю!". І серце моє переповнилося благодаттю.

... У цій же провінції є храм Унґандзіі, позаду якого вище в горах ще збереглися залишки келії преподобного Буттьо8.

... Незабаром ми почали сходження на гору, розташовану за монастирем, прагнучи знайти те місце, де раніше знаходилася келія Буттьо. І несподівано для себе виявили її майже на самісінькій вершині гори поруч з невеличкою кам' яною печерою.

Самітника обитель В літнім гаї,

Місцевість на південному заході префектури Акіта, що здавна славиться своїми краєвидами: 88 лагун на узбережжі Японського моря, усіяних 99 островами. Місцевість у верхів'ї річки Накаґава на північному сході преф. Тотіґі. Північна частина преф. Івате.

За легендою, Тамамо-но мае — лисиця-перевертень, яка перевтілилася в красуню й зачарувала імператора Коное (ХІІ ст.), проте зрештою її викрили й убили, після чого вона перетворилася на камінь.

Синтоїстський бог війни та справедливості. Мунетака Йоіті — влучний стрілець із "Повісті про рід Тайра". Храм у місті Куробане, що в преф. Тотіґі, зведений у 1126-1131 рр. Яп. "маківка голови Будди".

В якій і дятел дірки не проб 'є.

...Ми попрямували далі і згодом переправилися через річку Абу —кума1. Ліворуч від нас виднілися високі гори Аідзуне2, а праворуч — гірський кряж, за яким простяглися землі Івакі3, Сома4, Мі-хару-но сьо5, Хітаті6, Сімо-цуке7.

... Коли благословилося на світ, вирушили в дорогу шукати селище Сіно-бу8, де хотіли подивитися на відомий камінь, за допомогою якого створювалися візерунки9. Селище, що сховалося в гірській долині, виявилося зовсім маленьким, а камінь, який ми шукали, наполовину вгруз у землю. До нас підійшов сільський хлопчина й розповів таку історію: "Раніше, у давні часи, цей камінь лежав на верхівці гори, і всі перехожі обривали різну рослинність, щоб самим спробувати, як воно — фарбувати тканину на камені. Через це місцеві мешканці розсердилися і скинули камінь донизу, в долину. Скотившись, камінь упав догори низом". Історія ця скидається на

правду.

Розсаду смикають.

Колись у давнину

Руками так тканину фарбували.

...Був перший день п'ятого місяця. Ніч ми провели в Іідзука10, де повсюди б'ють гарячі джерела. Тож спершу ми скупалися, а вже потім заговорили про ночівлю. Нас завели в дуже бідну, справді

Річка в південній частині преф. Фукусіма, що впадає в Тихий океан.

Інша назва цієї гори — Бандайсан. Діючий вулкан у північній частині преф. Фукусіма, на північ від озера Інавасіроко.

Назва місцевості в південно-східній частині преф. Фукусіма, що виходить на узбережжя Тихого океану.

Назва місцевості в північно-східній частині преф. Фукусіма. Назва місцевості в східній частині преф. Фукусіма.

Назва місцевості в східній частині преф. Ібаракі, що виходить на узбережжя Тихого океану. Назва місцевості (нині преф. Тотіґі).

Давня назва селища в преф. Фукусіма, яке нині увійшло до складу міста Фукусіма.

Йдеться про традиційний спосіб накладання візерунків на тканину. На пласкому камені розкладали трави та квіти й щільно притискали до них тканину, на якій залишався відповідний відбиток-візерунок.

0 Місто у північній частині преф. Фукуока.

злиденну господу, де циновки лежали прямісінько на земляній підлозі. Не було й ліхтарів. Оселю тьмяно освітлював лише жар тліючого вугілля в жаровні. Зрештою ми сяк-так влаштувалися й лягли спати. Вночі гриміло, лило мов із відра, і якраз там, де ми лежали, протікав дах. До всього, ще й страшенно кусалися блохи та комарі, тож ми так і не поспали. А в мене, окрім цього, ще стався напад давньої хронічної хвороби, і я думав, що взагалі віддам Богу душу. Нарешті настав довгожданий світанок, і ми знову вирушили в дорогу. ...На ніч зупинилися в Іванума1.

Сосна Такекума2 й справді дивовижна, адже вона не втратила свого первісного вигляду, роздвоюючись прямо від кореня. Звісно, відразу спадає на думку монах Ноін3. Колись давно новопризначе-ний правитель краю Міті-ноку4 наказав, здається, зрубати цю сосну й зробити з неї опори для мосту через річку Наторіґава5.