Бойовий рейд - Гаррісон Гаррі
Чекайте моїх наказів або запитуйте, що робити. Ми хочемо, щоб це була зразкова операція, і нам не потрібні ніякі втрати.
Він розгорнув великий схематичний план і ткнув пальцем в першу шеренгу.
— Ви, двоє, підніміть це, щоб було видно усім. Ось ціль, по якій ми маємо завдати удару. Село знаходиться недалеко від річки і відділене від неї рисовими полями. Подушечник пройде прямо по плантаціях, так що тут ніхто не зможе вийти. Є єдина грунтова дорога, що веде через джунглі; вона буде заблокована. Крім того, на кожній стежині буде виставлена застава. Сільські жителі можуть сховатися в джунглях, якщо їм заманеться, але їм не вдасться піти далеко. Вони будуть змушені прорубувати собі проходи, і ми легко зможемо відслікувати їх і повернути назад. Для цих цілей виділені спеціальні команди, які до часу "Ч" займуть свої позиції. І тоді ми вдаримо. Ми швидко пройдемо на найменшій висоті і зможемо приземлитися серед будинків на ось цю відкриту площу, перш ніж хтось встигне зрозуміти, що ми атакуємо. Якщо ми зробимо усе правильно, то опір нам зможуть чинити тільки собаки і кури.
— Перестріляємо собак і з'їмо курей! — крикнув хтось із задніх шеренг, і усі розреготалися. Капітан трохи помітно посміхнувся, щоб показати, що він оцінив жарт, але не схвалює базікання у строю, і знову ткнув пальцем в схему.
— Як тільки ми висадимося, інші підрозділи теж увійдуть до села. Місцевий староста — ось його будинок — старий пройдисвіт з огидним характером, він пройшов військову службу. Жителі будуть занадто приголомшені для того, щоб чинити опір, якщо тільки він не віддасть наказ в потрібний момент. Його я візьму на себе. А тепер ставте питання. — Він обвів поглядом взвод, що вишикувався. — Немає питань? Гаразд, тоді починаємо посадку.
Великі двороторні вертольоти стояли, припавши до землі на своїх низьких шасі; їх широкі двері розташовувалися зовсім низько, так що для посадки не були потрібні ніякі трапи. Як тільки люди виявилися на борту, стартери завили і довгі лопаті почали повільно обертатися. Операція почалася.
Коли машини піднялися вище за джунглі, солдати побачили, що горизонт на сході почав світлішати. Вони рухалися дуже низько, мало не зачіпаючи верхівки дерев, і, напевно, з боку нагадували зграю незграбних хижих птахів. Політ був зовсім недовгим, але раптовий тропічний світанок осяяв усе навкруги, перш ніж хто-небудь встиг зрозуміти, що настав ранок.
Засвітилося табло, що сповіщало про готовність до посадки. Капітан вийшов з пілотської кабіни і підняв вгору обидві руки з піднятими великими пальцями. Це означало те ж саме, що і напис на табло : усе йде за планом; приготуватися до висадки. Вони прибули в село.
Приземлення було досить жорстким, таким, що навіть нагадувало падіння, і, як тільки колеса торкнулися землі, двері відкрилися. Ударна група вискочила назовні, причому капітан Картер виявився першим.
На території брудного селища не було видно ні душі. Команда розсипалася в ланцюжок за спиною капітана, тримаючи під спостереженням двері халуп, сплетених з гілок пальм ротангів, звідки почали з'являтися люди. Несподіваність була абсолютною. З боку дороги долетіло бурчання моторів вантажівок, а від річки — гучне ревіння. Біллі подивився туди і побачив катер на повітряній подушці, який нестримно мчався по залитих водою рисових полях, оточений хмарою піднятого роторами водяного пилу. А потім солдат, почувши оглушливе мерзенне виття, що дуже ударило у вуха, підстрибнув і вчепився в зброю.
Це капітан включив сирену, вбудовану в мегафон, який він тримав в руці. Звук ставав все голосніше і мерзенніше, ще голосніше, і нарешті Картер клацнув вимикачем. Коли відлуння сирени завмерло, він заговорив в мегафон, і його голос заповнив усе село.
Біллі не розумів мови виродків, але все одно промова капітана звучала переконливо. До нього уперше дійшло, що капітан беззбройний, що навіть на голові у нього пілотка, а не каска. Це було дуже ризиковано. Біллі узяв газову рушницю напоготів і втупився на людей, що повільно виповзали з будинків.
А капітан вказав у бік дороги, і його оглушливий голос замовк.
Усі голови, немов пов'язані одним мотузочком, повернулися в ту сторону, куди він показував. Звідти виїхала напівгусенична вантажівка; її мотор ревів, піднімаючи густу хмару пилу. Машина на повній ході різко загальмувала і, проїхавши декілька футів юзом, зупинилася; із закритого тентом кузова через задній борт вискочив капрал і в кілька довгих стрибків досяг колодязя. Він кинув до ями якийсь великий предмет, який тримав в руках, і кинувся убік.
Прогримів різкий вибух, і колодязь обрушився. У повітря злетіли грудки землі і бризки бруду. Бар'єр, що оточував колодязь, теж обвалився. На місці колодязя залишилася тільки неглибока яма, яка диміла. Запанувала приголомшлива тиша, яку знову порушив гучний голос капітана.
Проте, незважаючи навіть на потужний мегафон, його слова, що лунали на все селище, перекрив хрипкий крик. З будинку старости з'явилася сива людина. Вона щось кричала, вказуючи на капітана, який ненадовго замовк, а потім начал було заперечувати. Староста селища знову перервав його. Капітан знову почав говорити, пробував умовити, але староста сховався в будинку.
Незважаючи на старість, він рухався дуже швидко. Пройшло лише декілька секунд, і він з'явився знову. На голові у нього була старомодна каска, а в руці він тримав довгу шаблю. Таких касок не випускали вже років сорок, а шабель ще давніше. Біллі трохи не розсміявся вголос, але тут до нього дійшло, що тубільний староста грає серйозно. Він біг на капітана, піднявши шаблю над головою, і не звертав ані найменшої уваги на умовляння, що продовжували звучати з мегафону. Це виглядало так, немов усі присутні спостерігали за спектаклем, ні, брали участь в спектаклі, в якому виконували соло капітан і цей старий в смішному озброєнні.
А старий нічого не слухав. Він з лютим верещанням атакував супротивника і потужним рухом, який повинен був вразити жертву на смерть, обрушив на капітана удар. Той захистився мегафоном; апарат захрипів, як живий, і помер. Проте капітан все ще продовжував умовляти старого, але тепер, без електронного підсилювача, його голос звучав далеко не так переконливо, а розгніваний староста не бажав нічого чути.
Він завдав другого, потім третього удару, і кожного разу капітан відступав, закриваючись розбитим мегафоном, який встиг перетворитися на незрозумілий предмет з розбитої пластмаси з якої стирчать дроти. Коли шабля знову злетіла над головою атакуючого, капітан наказав, не обертаючись:
— Рядовий Траско, зупиніть цю людину. Справа зайшла надто далеко.
Біллі пройшов хорошу підготовку і був готовий діяти не роздумуючи. Він зробив крок вперед, підняв свою важку рушницю, зняв її із запобіжника і, як тільки голова старого опинилася на відомій відстані, натиснув на спуск.
Із звуком, схожим на неголосний кашель, стиснений газ вирвався назовні, і його струмінь ударив старому прямо в обличчя.
— Надіти протигази! — скомандував капітан Картер, і знову рухи солдатів були повністю автоматичними.
Зброя перекладена в ліву руку — права вільна, намацати під краєм каски петлю, смикнути. Прозора пластмаса розгорнулася, і він на дотик з'єднав краї газової маски під підборіддям. Усе по нормативу.
Але потім щось пішло не так. "Мейс IV", яким були заправлені балони, повинен був миттєво вирубити будь-кого. Людина просто хиталася і втрачала свідомість. Але староста не впав. Його знудило; він скорчився; його живіт сіпався, і блювотні маси стікали на підборіддя і голі груди. Він продовжував стискувати в руці довгу шаблю, а вільною рукою скинув з голови каску, кинув її додолу і з силою протер очі, що сльозяться. Ймовірно, йому вдалося крізь сльози розгледіти форму Біллі, тому що він відвернувся від капітана і, знову піднявши шаблю, рушив на рядового.
Біллі все ще тримав рушницю в лівій руці і не міг вистрілити. Він перекинув зброю в іншу руку і хотів підкинути її в потрібну позицію, але старий вже наблизився майже впритул. Сонце яскраво спалахнуло на такій небезпечній шаблі.
Біллі змахнув рушницею, як палицею, і ударив старого по скроні товстим стволом. Той спіткнувся, впав ниць і нерухомо розтягнувся на землі.
Біллі приставив дуло до голови старого і, натиснувши на гачок, випустив струмінь газу. А потім натискав знову і знову.
.Поки капітан не вибив зброю з його руки і не відтягнув убік, ледь не шпурнувши його на землю.
— Санітарів сюди! — закричав капітан і прошепотів крізь стиснуті зуби:
— Дурень, який же ти дурень.
Біллі все ще стояв, приголомшений, намагаючись зрозуміти, що сталося, коли під'їхала санітарна машина. Далі були уколи, кисень з балона, а потім пораненого обережно поклали на ноші, і лікар підійшов до капітана.
— Справа погана, Картере. Ймовірно, пробитий череп, і до того ж він сильно надихався вашої гидоти. Як це сталося?
— Про це я повідомлю в рапорті, — механічно відповів капітан Картер.
Доктор порадив як слід обдумати те, що сталося, повернувся, видерся в санітарну машину, і вона рушила в дорогу, сиреною змусивши звернути з дороги декілька великих вантажівок, що в'їжджали в село. Усі її жителі тепер купками розбрелися по площі і розмовляли пошепки. Ніхто більше і не думав про опір.
Біллі раптом помітив, що капітан не відриваючись дивиться на нього, дивиться так, ніби хоче його убити. Йому несподівано стало спекотне під протигазом, і він зірвав його з голови.
— Я не винен, сер, — почав виправдовуватися Біллі. — Він напав на мене.
— На мене він теж напав. Але я не розбив йому череп. Це ваша провина.
— Ні, я ні в чому не винен. Про яку провину можна говорити, коли якийсь мерзенний старий виродок збирається проткнути мене своїм поганим іржавим свинорізом!
— Він не виродок, рядовий, а громадянин цієї країни і впливовий мешканець свого села. Він захищав свій будинок і був у своєму праві.
Біллі серйозно розсердився. Він знав, що його перебування в Корпусі закінчилося і усі його плани накрилися, і йому вже на усе було наплювати. Стискуючи кулаки, він повернувся до офіцера.
— Він поганий виродок з вошивої діри, і якщо у цих макак можуть бути якісь права, то якого біса ми тут робимо?
Капітан був тепер втіленням крижаного спокою.
— Нас запросили сюди президент і парламент цієї країни, і вам це відомо не гірше, ніж мені.
