Більше позитиву - Аліна Шапошник (Аліса Кін)

Ми безмежно щасливі повільно прогулювалися парком, тримаючись за руки.

- Ти навіть приставив друга приглядати за мною. - Усміхнулася я, згадуючи про такий чудовий вчинок Гліба.

- Друга? - Гліб забарився.

- Так, Денис, - подивилася на його вираз обличчя, мені здалося, що він трохи зблід.

- Почекай. - Він дістав свій телефон, почав копатися в ньому, щось шукаючи. – Цього Дениса?

- Так. - Я ствердно кивнула.

- Про що ви говорили? - Він змінився в голосі.

- Та так, ні про що.

- Поконкретніше.

- Він знайшов мене на тусовці у Насті подруги.

- Отже, пішла туди без мене? - Його питання прозвучало як закид.

- Сам винен.

- Гаразд, поговоримо про це пізніше. Де ж Настя?

- Мушу повернутися додому. Зараз наберу її. - Я дістала мобільний і зателефонувала Насті.

- Привіт! Ти вже дома?

- Привіт, Лерчик, так. – радісно сказала Настя.

- Добре. Дочекайся нас.

Не встигла я покласти телефон, як Гліб ухопив мене за руку і потяг.

- Ходімо швидше. – він прискорив крок.

- Ти можеш пояснити, що сталося? - ледве встигала за ним.

Ми добігли додому, не зупиняючись. Я важко дихала, обіймаючи букет ромашок. Вдома всі були в зборі: Маша та Настя. Вони зраділи нашій появі.

- Все добре? Ви помирилися? А то мені дівчатка розповіли, що у вас тут відбувалося, - Настя відразу почала розпитування.

- Так, але має випробувальний термін. - Усміхнулася я.

- Це правильно. - Схвалила Маша.

- Була б я не так зайнята собою, то розповіла б про Діану. - Зітхнула Настя.

- Все добре, - я почала шукати вазу. Коли знайшла, наповнила її водою, поставила букет із квітами та віднесла все це до своєї кімнати. - Зараз повернуся, не говоріть без мене, хочу знати всі подробиці.

Я швидко повернулася і присіла біля Гліба на диван, він обійняв мене і притяг до себе, але лишився похмурим. А мене продовжували мучити питання про Дениса.

- Гліб що з обличчям, я думала, ви помірялися і у вас все добре? – Настя здивовано дивилася на нас із Глібом із крісла навпроти.

Гліб зібрався з думками і похмуро сказав: - Денис у місті.

- Не може бути! - Настя змінилася в обличчі і в її очах читався переляк.

- Він знає, де ти живеш.

- Хлопці, тут я сама нічого не розумію? - Маша не витримала дивного діалогу.

- Я теж не в курсі того, що відбувається. - Обурено схрестивши руки дивилася почергово чи на Гліба, то на Настю.

Ситуація починала нагадувати трилер. Чого Настя так відреагувала на Дениса? Він мені здався приємним, що викликає лише позитивні емоції. Невже я так погано розуміюся на людях? Забагато подій за останні кілька годин. Хотілося прояснень усіх цих таємниць та недомовленостей.

- Глібе, їм треба все розповісти. – рішуче промовила Настя.

- Добре. - Він відповідно кивнув.

Кінець