Мед для Ворона - Селена Рейні

Якось на фізкультурі, Софії у голову зацідили футбольним м’ячем. Так от, після розмови з Денисом Вороном, вона відчувала щось схоже.

З очима повних туману, вона повернулася додому. Збираючись на свято до похресника, дівчина ледь не забулася печиво.

До будинку кумів було пішки всього пів години. Тож Софія вирішила прогулятися.

Денис захотів дитину? Від неї? Господи, чого тільки не збреде людям у голову! Дітей же не так планують!

Вразило її й те, з яким буденним тоном чоловік зробив їй цю пропозицію. Клієнти, які замовляли в неї фотоколажі й то говорили з більшою урочистістю. Не те щоб урочистий тон змусив її прийняти пропозицію, та все ж…

Дівчина прокручувала у голові їхню розмову знову і знову, аж доки не опинилася під будинком друзів. Без стуку увійшла. І всі думки відразу заглушив дитячий виск та сміх.

Їй на зустріч вийшла подруга.

– Хресна Софія прийшла, – гукнула Віра сину, який грався з іншими дітьми у залі.

– Хресна! Хресна! – кричав Артур, поки біг до неї з обіймами. – Привіт! – нарешті відірвався від колін. – Ходімо, познайомлю вас з моїми друзями! – жваво почав.

– Зачекай. Може спочатку отримаєш від мене подарунок?

– Так! Давайте!

Софія дістала з пакета нову серію Лего. Артур округлив очі від захвату, а тоді ще раз її обійняв.

– Дякую! Я саме про таке і мріяв!

– А тепер можеш знайомити мене з друзями, – усміхнулась похреснику.

Він поволочив її за руку в зал.

– Агов! Моя хресна прийшла, – прокричав друзям Артур.

– Це ви робите кольорове печиво? – несміливо запитала дівчинка, яку Софія вже бачила минулого року на дні народження похресника.

Замість відповіді дівчина протягнула їм пакет з медовою випічкою у глазурі. Діти обступили її кругом.

– Зроблю для гостей чай, – з порога сказала Віра і пішла на кухню.

А Софія ще дві години провела з дітьми. Спершу вона тішилася захопленими вигуками в адрес її печива. А тоді вчила дітей малювати смішні мордочки звірів (спеціально для цього Віра накупила фарб та чистих листків).

З полону дітей її вирвала подруга, яка повідомила, що їхній вчительці малювання потрібно відпочити. Софія разом з кумою пішла на кухню.

– Як у тебе справи? – запитала дівчина, коли подруга подала їй чашку гарячого чаю та кілька шматків розігрітої піци.

– Як завжди, – знизала вона плечима.

«Запитай, як справи у мене!», – кричала подумки Софія. Але подруга мовчала.

– А де Мирон? – мала вона на увазі чоловіка Віри. – Пригадую, ти казала, що він повернеться з відрядження до дня народження Артура.

– Ах…, – сумно зітхнула подруга.

– Щось трапилося? – насторожилася Софія.

– Та…, чіпляється до нього там з роботи одна лярва. А він ротяку і роззявив…

– Що? Звідки ти таке взяла? І про лярву, і про ротяку?

– Почалося все з того, що він усюди з собою телефон носив, і в туалет, і на кухню. Малому гратися не давав. Пароль поставив. Спершу думала, боїться, що Артурчик у робочий чат щось напише чи файл якийсь важливий видалить. Але ж він не лише дитині, а і мені пароль не каже. А ось вчора подзвонив і попередив, що затримується у тому відрядженні. Точно з тією хвойдою розважається.

Софія відсунула від себе чай. За три дні це була третя чашка, з якої їй і ложка у горло не лізла, – силою доводилося вливати у себе.

– І що робитимеш? – стримано запитала.

– Як зізнається, що зраджує – хай просить пробачення і клянеться, що більше таке не повториться. А не перепросить – то розведемося. Не буду домашнім варіантом для того мерзотника.

– А Артур?

– А що Артур?

Саме в цей момент малий забіг на кухню. Побачив у маминій чашці солодкий чай і спритно пригубив його. Коли напився, Віра цмокнула сина у щоку і він побіг до друзів.

– Мирон – хороший батько. Він сина не розлюбить. А я нарешті на повні груди вдихну. Набридло у вічному стресі жити: то суп йому солоний, то на штанах два канти, то в ліжку я нудна. Правду ти Софія кажеш, що люди не повинні парами до віку ходити, бо тільки життя один одному паскудять. Сьогодні повернеться, от і поговоримо.

Софія на це нічого не відповіла. Далі подруги перевели тему розмови. Говорили про роботу, нові кулінарні рецепти та плани на літо.

Хресна гостювала до вечора. Ще трохи погралася з дітьми, допомогла прибрати будинок.

Мирон прийшов додому після шостої. Софія, проти власної волі, почала прискіпливо шукати ознаки невірності. Помада на комірці чи запах чужих парфумів на одязі, – ну по чому там ще визначають зради у фільмах та книгах? Але її недосвідчені очі змін не побачили.

Проте дівчина чітко вловила переміни в атмосфері дому. При ній пара не сварилася. Але час від часу кидала один на одного невдоволені погляди, а в повітрі так і наростала напруга.