Криничар - Мирослав Іванович Дочинець

надійний. Бо це не дерево, це сам я вперся ногами й руками в береги, вріс у них, обнявши ріку моєї Матері. Вріс тілом, духом і пам'ятно. Тож сміло ступайте по мені з дня вчорашнього в день завтрашній.

Як із давнього люстра сходить срібло, так і зі старіючого чоловіка злущується молодість. Не та потуга, не та гострота, не та хіть. Кістки ще легкі, зате рухи вже важчі. Чоловік старіє, як дерево ‒ так же твердне, підсихає і скрипить.

При тому його корінь знає таємну глибину, а крона розкошує в небі. Дерева вмирають стоячи. Так і декотрі люди. Вони ще ступають по землі, але земля воює нічого від них не дістає. А небо… до неба вони рідко підносять очі. Тому і вмирають дочасно, деревеніють заживо. Може, червак страху й зневіри підточує їх; може, шашіль безнадії і змирення; а може, висушує їх безводдя любові і поїдає гниль непотрібності…

Я теж боюся входити в свої літа. Я вчуся запливати в них, як у воду, як у ріку ‒ з остудою тіла і обмиранням серця, з покорою хвилі, яка раптом підхопить, понесе й не верне до твердині звичного берега. Ніщо не вічне в цій ріці життя. Навіть каміння. Бо й воно злизується течією і піском зноситься в долини, а звідти розвіюється по світу. Прах землі.

Доки ти йдеш, ти в дорозі. Доки мислиш ‒ дієш. Доки дієш ‒ ти потрібен людям, Богу і собі. Цього я й прошу в молитвах щодня ‒ потрібності. За це і дякую щовечора. Дякую за день, запліднений моїми трудами, моїми замислами, моїми грішми.

Хтось із заздрою злобою гадає, що я тішуся дзвінкому сріблу в капшуках. Овва, солодкі мої! Я хіба що густо ліплю срібло на тильний бік дзеркала мого життя ‒ і пильно вдивляюся в нього, аби чітко, не блідо й не викривлено бачити свій справдешній відбиток, чин свого приденного служіння.

травень 2011 ‒ лютий 2012

Мукачево ‒ Будапешт ‒ Відень ‒ Таба в Єгипті ‒ Єрусалим ‒ с. Косино

Словарик

Бавка ‒ іграшка.

Бинда ‒ стрічка.

Боканчі ‒ черевики.

Бранзулетка ‒ браслет.

Бродники ‒ мандрівник, волоцюга.

Валило ‒ водойма для вимочування шкур і полотна. Вандрувати ‒ мандрувати.

Гачі ‒ штани.

Гонвед ‒ вояк угорської армії.

Гудак ‒ музика.

Гужовка ‒ мотузка.

Завгура ‒ забава, розвага.

Збіща ‒ нехрещене дитя.

Карбач ‒ батіг.

Карічка ‒ коло.

Кедь ‒ якщо.

Клебан ‒ шапка, капелюх.

Клепачик ‒ молоток.

Кокош ‒ гуля.

Колотвиця ‒ поліно.

Коцка ‒ квадрат.

Крисаня ‒ капелюх.

Лайбик ‒ безрукавка, камізелька.

Ледаяка ‒ благенька, абияка.

Крумплі ‒ картопля.

Лежниця ‒ опочивальня, спальня.

Мантля ‒ шинеля.

Наремно ‒ завзято.

Начадатися ‒ народитися.

Об'ярюватися ‒ впоратися з весняними роботами.

Обшаря ‒ господарство, маєток.

Палачінта ‒ млинець.

Паленка ‒ горілка.

Парцела ‒ наділ, ділянка.

Пиловиння ‒ тирса.

Пирь ‒ риба харіус.

Плат ‒ полотнище.

Покон ‒ закон, звичай.

Потя ‒ пташка.

Прощава ‒ голота.

Пструг ‒ форель.

Пугар ‒ склянка, кварта.

Регула ‒ настрій, завзяття.

Рези ‒ відсотки.

Рябунець ‒ чавунець.

Скалуба ‒ шпара, щілина.

Скусник ‒ митець.

Сокачка ‒ кухарка.

Солможак ‒ солом'яний мартац.

Стравниця ‒ кухня, їдальня.

Тайстрина ‒ торбина.

Твар ‒ обличчя.

Уйош ‒ піджак.

Факля ‒ факел.

Фриштик ‒ сніданок.

Хосен ‒ користь.

Цвайгелт ‒ сорт червоного вина.

Черлениця ‒ глиниста земля.

Чінговик ‒ дзвіночок.

Штемпелик ‒ чарочка.

Щопта ‒ дрібка.