Комедії - Арістофан

1309–1322. Ще одна пародійна добірка справжніх або спотворених віршів Евріпіда, не об'єднаних ні тематично, ні ідейно.

1330. Монодія — сольна пісня. Одноголосі арії запровадив у своїх трагедіях Евріпід. Сенс пародії полягає в контрасті трагедійної патетики (звертання до богів, лиховісний сон) і низького побутового змісту.

1382. Цитата з «Медеї» Евріпіда — твору, який зберігся.

1383. Рядок з трагедії Есхіла «Філоктет», яка не дійшла до нас.

1391. Вірш з трагедії Евріпіда «Антігона», яка не збереглася.

1392. Вірш з трагедії Есхіла «Ніоба», яка не дійшла до наших днів.

1402–1403. Евріпід цитує з трагедії «Мелеагр», а Есхіл — із своєї п'єси «Главк», які не збереглися.

1409. В Евріпіда була велика бібліотека.

1464–1466. Дехто вважає, що Есхіл повторює заповітну директиву Перікла: незважаючи на спустошення Аттики спартанцями, слід продовжувати плюндрувати Пелопоннес, тому що для Спарти основне — земля, а джерелом багатства Афін є море.

1472. «Язик мій клявся» — вислів з «Медеї» Евріпіда.

1478–1479. Пародіювання віршів Евріпіда.

СЛОВНИК ІМЕН І НАЗВ

А

Агафон — афінський трагічний поет кінця V ст. до н. е. Хорові партії трагедії він перетворив на вокальні інтермедії, не пов’язані зі змістом твору — свого роду музичний дивертисмент між окремими актами драми. Намагався звільнити трагедію від зв’язку з міфологією, пишучи п’єси на вигадані сюжети з вигаданими особами («Жаби», 83).

Агенор — фінікійський цар Сідону, батько Кадма й Європи («Жаби», 1225).

Агійєй (досл. вуличний) — епітет Аполлона як охоронця будинків удень. Його статуї стояли при вході до будинку («Оси», 874).

Адімант — син Левколофа, знатний афінянин, однодумець Алківіада, прихильник олігархічної форми правління. («Жаби», 1513).

Адмет — володар міста Фер у Фессалії, один з аргонавтів, чоловік Алкестіди, яка погодилась умерти замість нього. Геракл, який прибув у гості до Адмета, зумів відняти Алкестіду в демона смерті і повернути її своєму другу («Оси», 1237).

Адонії, або Адонісії — свято на честь Адоніса («Мир», 420; «Лісістрата», 409).

Адоніс — вродливий юнак, якого покохала Афродіта, загинув від ікл вепра, насланого ревнивим Аресом («Лісістрата», 413).

Аїд (Ад) — інакше Плутон, володар підземного царства, і саме підземне царство («Оси», 762; «Жаби», 69. 118. 172. 774. 1333).

Академія — мальовничий гай на північно-західній околиці Афін, де були майданчики для гімнастичних занять, алеї, статуї, названий ім’ям міфічного героя Академа. Пізніше тут містилась філософська школа Платона, яка одержала назву Академія («Хмари», 1006).

Акестор — трагічний поет, якого комедіографи обвинувачували в іноземному походженні («Оси», 1221).

Акрополь — пагорб у центрі Афін 156 м заввишки, спочатку фортеця, потім релігійний і культурно-громадський центр міста, де знаходились чудові пам’ятки античної архітектури, як Парфенон, Ерехтейон, Пропілеї, храм богині Перемоги («Лісістрата», 174).

Алківіад (близько 451–404 pp. до н. е.) — політичний діяч і стратег Афін, із знатного аристократичного роду, відзначався безпринципністю та політичною нестійкістю («Оси», 44; «Жаби», 1422).

Алкмена — мати Геракла («Жаби», 583).

Амазонки — міфічне войовниче плем’я жінок, яке жило десь на південному узбережжі Чорного моря і на пониззі Дону («Лісістрата», 699).

Аміклейський — епітет бога Аполлона від славнозвісного храму в Аміклах у Пелопоннесі («Лісістрата», 1324).

Аміній — син Пронапа, розніжений афінський чепурун («Оси, 74. 466. 1267); позикодавець, дійова особа в «Хмарах».

Аміпсій — сучасний Арістофану комедіограф, твори якого не збереглися («Жаби», 14).

Амфітей (досл. божественний з обох боків, тобто по батькові і по матері) — віщун-шарлатан, представник маси обманців, які розвелися в Афінах у скрутні роки Пелопоннеської війни («Ахарняни», 45).

Андрокл — афінський політичний діяч демократичного табору («Оси», 1187).

Андромеда — дочка ефіопського царя Кефея і Кассіопеї, яка образила морські німфи. В покару Посейдон послав морське чудовисько, яке повинно було пожерти Андромеду. Врятував її Персей («Жаби», 53).

Анкіліон — прізвище одного афінянина («Оси», 1397).

Антімах — другорядний афінський поет, названий він сином слюнтяя від імені батька Псакаса, що по-грецьки значить «той, що любить плювати», запідозрюваний у гомосексуалізмі («Ахарняни», 1149; «Хмари», 1023).

Антіфонт — афінянин; оратор такого ш імені того часу («Оси», 1270. 1301).

Аполлон, інакше Феб — син Зевса і Латони, бог світла і віщування, покровитель музики і поезії («Хмари», 372. 388. 732; «Мир», 17; «Лісістрата», 485. 932; «Жаби», 231. 659. 754 та інші).

Арго — міфічний корабель, на якому прибув у Колхіду цвіт грецьких героїв під проводом Ясона, щоб забрати звідти золоте руно («Жаби», 1382).

Аргос — головне місто Арголіди, області Пелопоннесу («Жаби», 1208); аргосці — жителі Аргосу («Мир», 475).

Аре с (Арей) — бог війни («Мир», 457).

Арістогітон — друг тирановбивці Гармодія («Лісістрата», 656).

Аріфрад — музикант-кіфарист, людина аморальної поведінки («Оси», 1280; «Мир», 883).

Артеміда — дочка Зевса і Латони, сестра Аполлона, богиня полювання і Місяця, охоронниця дівочої незайманості («Лісістрата», 455. 937. 964. 1290. 1307).

Артемісій — мис на північному узбережжі о. Евбеї, уславлений морською битвою між греками і персами в 480 р. до н. е. («Лісістрата», 1279).

А ртемісія — цариця Галікарнасу в Малій Азії, брала участь в Саламінській. битві на боці персів («Лісістрата», 696).

Артемон — узагальнена назва людини-кар’єриста («Ахарняни», 850).

Архедем — один з проводирів радикальної партії в Афінах, якому комедіографи закидали неафінське походження, з прізвиськом «Гноєточиве око» («Жаби», 417, 588).

Археном — афінянин («Жаби», 1507).

Асклепій — бог медицини («Оси», 123).

Асконд — сучасний Арістофану атлет, переможений Ефундіоном у панкратіоні, тобто п’ятиборстві («Оси», 1191.1383).

Аспасія — афінська гетера, стала дружиною Перікла, славилась високою культурою і красою («Ахарняни», 527).

Атрей — син Пелопса, внук Тантала, батько Агамемнона і Менелая («Жаби», 1271).

Аттіка — область Греції з головним містом Афінами («Хмари», 209); аттік — житель Аттіки.

Адамант — міфічний цар мініїв у Беотії, батько Фрікса і Гелли, які, рятуючись від переслідувань мачухи Іно, втікали на золотому барані в Колхіду («Хмари», 257).

Афіна-Паллада — дочка Зевса, богиня мудрості, ремесла і науки, оборонної війни, опікунка Афін («Хмари», 602).

Афмонія — аттічний дем (адміністративний округ) в 9 км на північ від Афін («Мир», 190. 919).

Афродіта — дочка Зевса і океаніди Діони, богиня краси і любові («Мир», 40; «Лісістрата», 208. 578. —847. 873. 913).

Ахарняни — жителі сільського дему Ахарн, від їхнього хору одержала назву комедія «Ахарняни».

Ахейці — давньогрецьке плем’я, яке вело Троянську війну («Жаби», 1270).

Ахелой — річка в середній Греції, одна з найбільших рік Греції, вливається в Іонійське море; узагальнено — вода («Лісістрата», 398).

Ахеропт — міфічна