Жовтий Князь - Василь Барка

перемістилися в небі далеко. Ще треба гроші взяти на квиток. Відімкнув хату і знайшов сховані серед ганчір’я в підпіччі карбованці: від лісного заробітку.

Із села виходив, обминаючи сусідів, іншими вулицями, бо могли з вікон побачити, - виходив, крадучися, як звірець нічний. Замирав від шелесту в пустках. Задихався і пітнів; чув, як серце стукало в ребра і віддавало в скронях. Нерви напружені, аж тремтять.

Ніч, в останні години свої, як стояла чорними стінами, то ними мало і зрушилась; і скоро він, задиханий, стишив крок. Порівнявся з садибою пічника і став: заглянути чи ні? — взнати треба, чи круг над закопаною коштовністю цілий, чи хтось, дізнавши, розрив ґрунт і забрав її.

Сторожко ступає хлопець навколо хати і наближається до самого заповідного місця; бачить при мерехтливому зоряному світлі і торкає пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рівними і густими стеблинками трави, недалеко від якої скрізь стали хижі зарості, що затопили низький обвід колишніх грядок.

Втікач перебирав рослини, шукаючи улюбленого зілля; от, мов бавлячися, зірвав кілька схожих листочків — розтер пальцями краєць одного з них: тоді враз озвався пахощ м’яти, тонкий і добрий, милий, як хустка матері.

А вже починало трішки світліти, такою гарною синістю, як цей запах м’ятний. Пронісся легенький вітрець на відході ночі, ніби подаючи знак, що — пора в дорогу.

Уйва ж сироти затримується, при сугінках передсвітанкових розкриває собі сховок, як видиво: тут, під зеленню і фунтом -святиня, про огненну силу якої страшно помислити. І стояти тут треба з пошаною! — як в церкві.

Тихенько відступив від таємничого місця і пішов з оселі. Коли віддалявся від околиці, зовсім посвітлішало в крайнебі; стало видніти навкруг: з тією ще не повною яснотою, яка віщує про вихід сонця.

Поспішив хлопець нерівною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на яких, з листкових країв, звисали роси — білі і прозорі. Засвічувалися з них іскри. Коли оглянувся на садибу пічника, - там, над скарбним місцем, підводилося полум’я з такою великою і променистою сполукою ясминної просвіт-лості, пурпуру, крові, сліпучого горіння, ніби там могутності ненашого життя стали і підносять коштовність, відкриту з глибини землі. Палахкотливий стовп, що розкидав свічення, мов грозовиці, на всі напрямки в небозвід, прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її селяни в чорнозем і нікому не відкрили її таємниці, страшно помираючи одні за одними в приреченому колі.

Здається, над ними, з нетлінною і непоборимою силою, сходить вона: навіки принести порятунок.

1958-1961

Літературно-художнє видання Серія «Україна крізь віки»

Барка Василь

ЖОВТИЙ КНЯЗЬ Для старшого шкільного віку

Видання друге, без змін

Редактор Л. А. Климчик Художній редактор О. М. Ільїних Коректор Є. П. Гаганенко Комп’ютерне верстання О. Ю. Кабаченко

Формат 84х1081/32. Ум. друк. арк. 13,44. Тираж 1000 прим. Зам. № 1 0407.

ПрАТ «Національний книжковий проект»,

03148, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, З Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 4007 від 16.03.2011

Віддруковано у ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”» 61012, Харків, вул. Енгельса, 11.

Свідоцтво А01 № 426917 від 24.11.2010 www.globus-book.com

Оглавление 2 5 7 10 11 12 13 14 15 18 19 20 22 24 28