Комедії - Арістофан
(До Есхіла).
Ти що думаєш?
Есхіл
Не слід у місті левеня виховувать,
Хто ж виховав — корися злому норову.
Діоніс
Спаситель Зевс! Не знаю, що й казати вже:
Один говорить мудро, другий — мудро теж.
То ще одну хай кожен думку висловить —
У чому ви рятунок міста бачите?
Евріпід
Я знаю й хочу розказать.
Діоніс
Кажи мерщій.
Евріпід
Як Клеокріту крила дать Кінесія,
То понесе їх вітер понад хвилями.
Діоніс
1440 От був би сміх! Та що ж на думці маєш ти?
Евріпід
В морських боях, узявши глеки з оцетом,
Вони б ним очі ворогам забризкали.
Діоніс
Ні, кращий спосіб порятунку нам порадь!
Евріпід
«Коли невірне матимем за вірне ми,
А вірне — за невірне…»
Діоніс
Як? Не втямлю я.
Кажи ясніше, та не так по-вченому.
Евріпід
Як громадянам, що тепер їм віримо,
Не довіряти, а кого не слухали,
Послухати, то, може, і врятуємось.
1450 Якщо з нещасть ми досі не вилазили,
Чи не рятунок — навпаки чинити нам?
Діоніс
Чудово, Паламеде, мудра голово!
Чи сам ти, чи Кефісофонт надумав це?
Евріпід
Я сам, Кефісофонт лиш щодо оцету.
Діоніс
(до Есхіла)
А ти? Що скажеш?
Есхіл
Спершу дай-но відповідь:
Хто в нас керує містом? Гідні люди?
Діоніс
Де!
Вони в зневазі!
Есхіл
А в пошані наволоч?
Діоніс
Не дуже, та виходить мимоволі так.
Есхіл
То хто ж і як рятунок тій державі дасть,
і4бо що ні Кожух, ні свита не підходить їй?
Діоніс
Придумай щось, коли на землю хочеш ти.
Есхіл
Я там усе сказав би, тут — не хочу я.
Діоніс
Та ні, ти зараз добру дай пораду нам.
Есхіл
Нехай чужу вважають землю власною,
Свою ж цінують нарівні з ворожою, —
Дохід в морях побачать, а в доходах — зло!
Діоніс
Та всі ж доходи проковтне суддя один!
Плутон
Ну, то вирішуй!
Діоніс
Ось моє вам рішення:
Того візьму я, що душа вподобала.
Евріпід
1470 Згадай богів, якими сам поклявся ти
Вернуть мене додому, — щирим другом будь!
Діоніс
«Язик мій клявся», та обрав Есхіла я.
Евріпід
Що ти зробив, мерзенний чоловіче?
Діоніс
Що?
Есхіла визнав переможцем. Чом не так?
Евріпід
Вчинив підлоту й сміло в очі дивишся?
Діоніс
Де ж тут підлота? Й глядачі так думають.
Евріпід
То ти мерцем, безсовісний, лишиш мене?
Діоніс
Хто знає, чи життя і смерть — не все одно,
А жити — це як пити, вмерти — спать лягти?
Плутон
1480 Зайдіть в мій дім, Есхіле й Діоніс!
Діоніс
А що?
Плутон
Перед від'їздом почастую вас.
Діоніс
Гаразд,
Будь свідком, Зевс! Від цього не відмовлюсь я.
Есхіл і Діоніс заходять до Плутона.
ЕКСОД
ОДА
Перша половина хору
О, щасливий той, у кого
Розум гострий і глибокий, —
Знати це по багатьох!
От, свою довівши мудрість,
знов додому йде поет
На добро співгромадянам,
На добро собі самому.
Близьким, родичам і друзям, —
1490 Все тому, що мудрий він.
АНТОДА
Друга половина хору
Добре, хто біля Сократа
Не сидить у теревенях,
Не забув мистецтва Муз
І трагедії високу
Розуміє ціль і зміст!
Гайнувати час даремно
В балачках високодумних
Та пустому марнослів'ї —
Божевілля явний знак.
Виходять з дому Плутон, Есхіл і Діоніс.
Плутон
1500 йди ж із миром, Есхіле, вертайся на світ
І порадами добрими місто своє
Від нещасть урятуй та виховуй людей
Нерозумних, — у нас їх багато ще є.
Клеофонту від мене цей ніж передай,
А лихим митарям і скарбничим міським —
Нікомаху й Мірмеку — мотузку оцю.
Й Археному — цей яд!
Та скажи їм, хай швидше приходять сюди,
До моєї держави, й не баряться там,
1510 А не прийдуть негайно до мене, то я,
Алоллоном клянуся, їм ноги зв'яжу,
Затаврую навік
І усіх з Адімантом, Левколофа сином,
У підземну глибінь запроторю.
Есхіл
Все зроблю я. Тебе ж я прошу — мій престол
Передати Софоклові, хай стереже
І пильнує його він, аж поки я знов
Повернуся сюди. Я вважаю, що він
Щодо мудрості й розуму — другий поет.
1520 Пам'ятай, щоб лукавий пройдисвіт отой,
Безсоромний брехун і дурний скоморох,
Не посмів би ніколи це місце моє
Самовільно, зухвало посісти.
Плутон
Запаліть смолоскипів священні вогні —
Відпровадьте поета на простір земний!
Хороводом і співом з мелодій його
Звеличаймо ім'я його славне!
Хор
Боги підземні, щасливу дорогу даруйте поету,
Він-бо на землю, осяяну сонячним світлом, виходить!
1530 Місту славетному слави, і щастя, й добра побажаймо!
Так-бо великих тягот і напастей позбудемось скоро,
Зборів і сутичок збройних.
Нехай Клеофонт і всі інші,
Хто воювати захоче, на батьківських нивах воює!
Хор і актори залишають орхестру.
ПРИМІТКИ
Переклад вибраних комедій Арістофана зроблено на основі видань давньогрецького оригіналу, які належать А. Мейнеке (Лейпціг, 1860), І. ван-Левену (Лейден, 1893–1906), В. Кулону (Париж, 1946–1952) і Р. Кантареллі (Мілан, 1951–1954).
Нумерація рядків перекладу відображає традиційну нумерацію оригіналу. Через те фактична кількість рядків між десятками інколи — особливо це стосується хорових партій — може бути більшою або меншою десяти. У примітках подані найнеобхідніші пояснення до тексту. Цифри перед примітками означають відповідні рядки перекладу. Власні імена й географічні назви пояснені в окремому словнику.
АХАРНЯНИ
«Ахарняни» — найраніша з комедій Арістофана, які дійшли до наших днів, і взагалі з усіх творів староаттичної комедії. Це п'єса суто політичного змісту, одна з ланок боротьби великого античного комедіографа за мир, яку він вів зі сцени під час Пелопоннеської війни — братовбивчої війни між Афінами і Спартою за гегемонію у Греції. Поставлена вона була на Ленеях (виноградарському святі на честь Діоніса) 425 р. до н. е. під ім'ям Каллістрата і здобула першу нагороду; друга нагорода була присуджена комедії Кратіна «Люди, які потрапили в бурю», третя — комедії Евполіда «Новомісяччя».
5. У комедії «Вавилоняни», поставленій у 426 р., була, слід гадати, сцена, в якій вершники змушували Клеона виблювати, тобто повернути хабаря в сумі 5 талантів, начебто одержаних Клеоном від афінських союзників.
8. Вершники — другий
