Матусин оберіг - Світлана Талан

тією, хто мені допоміг почати життя заново, і я стримаю своє слово, – сказав він, усміхнувшись.

– А якби не я допомогла, що було б тоді?

– Інакше бути не могло! Ти мене вибачиш? Зможеш?

– «Любити не так уже й просто», – промовила Олеся словами з маминого листа.

Ігор обійняв Олесю ніжно-ніжно, пригорнув до себе однією рукою. Вона знову відчула його запах, торкнулася волосся, провела кінчиками пальців по шиї.

– Невже це ти? – прошепотіла.

– Ні, це ми, Олесю, ми!

– Ніби уві сні. Тримай мене, бо я боюся прокинутись і зрозуміти, що це сон.

– Це не сон. Я з тобою, кохана.

– Мені здавалося, що більше ніколи не буде тієї нашої весни.

– Є зима, і вона – наша.

– За зимою завжди приходить весна, і вона буде знову нашою.

– Вічною весною, – сказав Ігор і поцілував вуста коханої.

Березень 2018 р. 1

Автор невідомий.

(обратно)
Оглавление Частина перша   Розділ 1   Розділ 2   Розділ 3   Розділ 4   Розділ 5   Розділ 6   Розділ 7   Розділ 8   Розділ 9   Розділ 10   Розділ 11   Розділ 12   Розділ 13   Розділ 14   Розділ 15   Розділ 16   Розділ 17   Розділ 18   Розділ 19 Частина друга   Розділ 20   Розділ 21   Розділ 22   Розділ 23   Розділ 24   Розділ 25   Розділ 26   Розділ 27   Розділ 28   Розділ 29   Розділ 30   Розділ 31   Розділ 32   Розділ 33   Розділ 34   Розділ 35   Розділ 36   Розділ 37 Частина третя   Розділ 38   Розділ 39   Розділ 40   Розділ 41   Розділ 42   Розділ 43   Розділ 44   Розділ 45   Розділ 46 Частина четверта   Розділ 47   Розділ 48   Розділ 49   Розділ 50   Розділ 51   Розділ 52   Розділ 53   Розділ 54   Розділ 55   Розділ 56