Спадок з бонусом - Інна Земець

- Мене шукаєш?

- Тебе, - чесно відповіла я, розвертаючись до Тимура чи не Тимура. – Ти дійсно Тимур, чи ім’я фальшиве, як вся біографія?

- Ім’я справжнє, - відповів він і вказав рукою за столик, звідки нещодавно підвелась. – Як мене знайшла?

- Випадково, вчора з автівки тебе помітила.

- І чого ж одразу не підійшла? Знаю, твій новий водій мене шукає, - усміхнувся він.

- Він не мій водій, це брат Ігната.

- Та знаю вже хто носом землю риє. Даремно, не там шукаєте проблему.

- Спочатку думали що там, бо окрім тебе в ніч пожежі ніхто більше на камери не потрапив.

Ох, як грізно очима виблиснув! Дивлюсь на цього таємничого смаглявого хлопця і чомусь вірю. Має він свій інтерес в цій справі, але точно не такий, як Назар думає.

- Кажу ж – спочатку так думала, тепер вже облишила ті підозри, тим паче в лікарню по мене інший приходив. Ти ж пожежників вночі викликав? – спитала я, хоча відповідь вже знала.

- Так, - повів плечами, ніби йому незручно було. - Шкода, нічим зарадити не встиг, тому хоча б зателефонував. А що ти про лікарню мала на увазі?

Розповіла дуже стисло і лише для того, щоб зрозумів – його вже не підозрюю.

- Радий, що нічого непоправного не сталось, - відреагував на мої слова  Тимур.

- Щоб так і далі було, скажи відверто – в чому твій інтерес полягає? Ти ж не випадково до Ігната на роботу влаштувався?

- Ні, мене найбільше ти цікавила, тому будь яка вакансія підійшла б.

- А який до мене інтерес маєш? – затамувавши подих запитала я.

Бачу, що не хоче відповідати, та міг і взагалі мене уникати – вдати, що не помітив, але ж сам підійшов. Сиділи довго, під звуки автомобільної какофонії міського перехрестя, та нарешті наважився.

- Тепер знаю, що безпосередньо тебе це не стосується, але справи такі, що не вгадаємо, яка в цьому тераріумі інформація важливою виявиться.

Ще одну паузу взяв, та цього разу коротку.

- Я шукаю одну людину. Давно шукаю. Віднедавна дізнався, що у твоєму салоні засвітилася. Її звати Аміна, та колеги знали як Аліну. Як раптом щось про неї дізнаєшся – ось мій номер.

Взяв серветку, ручку з кармана видобув і номер написав.

- Буде краще, якщо ні з ким ним не ділитимешся – зайвого клопоту мені не треба. Та якщо тобі потрібна допомога буде – телефонуй. А може в твоїх пошуках і мені щось корисне знайдеться.

Розгубилась від його слів, якщо чесно. Чого завгодно чекала, та не жіноче ім’я почути. Я в салоні не так багато часу проводила, але Аліну кілька разів бачила – працювала там манікюрницею, недовго, щоправда. Мабуть, то його сестра. Ім’я доволі екзотичне і сама на нього ніби трохи схожа – чорнява і смаглява. Невже вгадала? Та запитувати не стала.

- А чого до Марка потрапити намагався?

- Бо зрозумів, що питання які маю, не тобі ставити треба. Кажуть, останнім часом поруч із нею старший чоловік крутився.

Знову не там шукає, а я б і рада йому підказку дати, та не скажу ж, що ані Ігнату, ані Марку її компанія не цікава була. Так і не вигадала як делікатно йому на це натякнути правди не виказавши, тому і промовчала, та він на прощання ще кілька фраз мені кинув.

- Є у мене думка, що все не лише навколо спадку Райчука крутиться. Нічого конкретного поки не дізнався, та чутки певні є.

Всередині все похололо, бо, звісно, одразу жахлива здогадка мене вдарила - не дай Боже, те кляте фото вже пішло гуляти!

- Які чутки? - ледь дихаючи промовила я.

- Брудні. Кажуть, у твого чоловіка було хобі, яким не те що не вихваляються, а й не шкодують великих грошей, щоб ретельно приховати.

Думала тут і гепнусь долілиць, добре що досі на стільці сиділа.

- Може разом із Марком його поділяв, може сам – того поки не відаю. Але точно знаю, що хобі дороге, мало сильно гроші з нього смоктати, тож пошукай уважно у фінансах. Заховано має бути добре, бо мова про нелегальні розваги. Але це точно не про підпільне казино.

Оце вже цікаво! Ми не в Нігерії чи Судані, тут за одностатеві відносини кримінальної відповідальності нема, тож фото ні до чого, мабуть. Але обережність з якою слова підбирав, лякали більше ніж якби все прямим текстом сказав. Коштовні і нелегальні? Це зовсім не той поворот, на який очікувати можна.