Сімурґ - Світлана Вадимівна Поваляєва
Numo стоїть тут і тепер на ганку всередині миті, всередині вітру, всередині сліпучого плину сонця — в самому осерді цього крихітного, щемкого і теплого світу, щільного нерозмежованого простору без часу — тут і тепер. В осерді неба і подощових хмар, і відчуває, як лущиться… Так вона стоятиме тут і зараз, коли їй буде байдуже до зморшок і сивини, — буде, як була і є — простором, що не має виокремлених і обмежених формою часток. НЕОСЯЖНИЙ ПРОСТІР! Швидше за все, змужніють дерева, постаріють кущі, а Numo забуде свої імена, бо нема ніякої Numo. Це батьки окреслили простір лінійкою й транспортиром, ніби склали казочку — розповіли, що вона є: от, мовляв, є ти і є все, що довкола тебе — є Numo і є простір за межами Numo як окрема умова існування, довколоплідна субстанція для існування форми Numo (якось інакше вони ту форму називали, але це не суттєво — яка різниця, як називати те, чого нема?). Numo не випадає нічого кращого, як накрити мидницю з черепахами напівздутим надувним матрацом, аби не періщила їм на голови перша в їхньому житті нічна злива. Злива як константа склянисто-шмаркатого зачудованого простору. Ну і літо!.. і дощ і сонце водночас… Numo згадує всі свої імена: жодне з них вже навіть не дихає, пульс не вимацується, звідки приходять імена взагалі? Хто їх вигадує? Хто висилає на Землю компактними діловими імейлами? Можливо, ті самі прибульці і зомбі, котрі вживлюють в нашу ноосферу анекдоти… Звідки припливло наймення Numo? Припливло з водоочищувальної або зрошувальної системи космосу, наче велетенська здохла риба-титанік — Дніпропетровськ — Москва — париж — Кассіопея — глибинно-рибинний труп вжитого-прожитого-зужитого часу, мандруючий небесними потоками і водами каналізаційно-юрського періоду напіврозпаду есересер, риба-есер… і всі ці дивні образи, події, думки і форми, що напливають, насуваються на Numo звідусіль, ніби атакують невпинно, навіщо вони, який у цьому зміст і сенс, яке місце в сюжетній структурі одного конкретного життя посідає, наприклад, той сон Numo про повітряні кульки над мостом, звідки ковзнули в річку хлопець і дівчина, залишивши по собі засвічений геловінівський гарбуз? або звідки і навіщо нав’язливі спогади про чоловіка, зсередини холодного, мов крига — ні наступити, ні обпертися, а зовні теплого і сяйливого, мов свічка, — навіть якщо торкнешся, то сильного опіку не буде, про чоловіка, що горнеться до Нуминого похмурого хаосу і залишає решті її сексуальну привабливість, без нагляду, погляду чи дотику, — тільки словами окреслює порожнечу Нуминої жіночості? всі ці невпинні й перемішані, мов пазли в коробці, вистави абсурду, з яких, звичайно, можна скласти картину світу — півжиття копіткої роботи, але тоді тобі точно гаплик, хай краще ці пазли просто рояться, зникають і виникають, пропливаючи повз очі, як все, що рухається, все рухається, і Numo знову ловить думки про чиюсь загибель в руїнах, про свою зубну пасту, котра закінчується, уявляє себе вбраною у шкіряний корсет та шнуровані до коліна шкари, цієї ж миті Numo атакують кпини якихось незнайомців, прибульців, андроїдів, зомбі та одноядерних хламідомонад щодо її готичності, Numo пригадує мантру проти гніву, чи це мантра з’являється на знак гніву, між усім цим немає перетинок і меж, тут знову згадуєш про те, що зійшли нанівець всі харчі в хаті, мовби вони зі снігу, і гроші зі снігу, ага, напливає думка: часу нема і нема ніякого «я», і цієї ж миті уявляєш найближче майбутнє Numo, людини, яка мріє про якесь цунамі, про смерть і безсмертя, хтось промовляє, що це одне і те саме, Numo пригадує, як погано в лікарні, думає про свою бабусю, зринає відчуття її присутності в кімнаті, що накрило Numo як хвиля, з головою, коли ти робила уроки, а тоді вже десять років минуло, як бабусю поховали, але її присутність була з тобою чимось одним, і зараз Numo розуміє, що в її спогаді всі ми і вони присутні тут і є всюди і завжди, навіть спливши з поля зору її мислення, ти хочеш піти в дім, щоб записати все це, ти, Numo, пригадуєш раптом, хто ти: клоун! амнезія після черепно-мозкової травми на дитячому автодромі, Numo лежить в реанімації, смерть присутня довкола, але тебе не торкає — тільки пронизує наскрізно, ти живеш в одній хаті зі своїм котом і чиїмось чоловіком, і цей чоловік прямо зараз, коЛи стрімко наповнюється водою чорна роЗколина ПлаТо і на мить з’являються тіНі, але швидко вОгшають і затоплЮютЬся, і плАто вихоДить З берегів і звільнений водОспад пеРевалюєТься ЧерЕз край Плато Й зрушуЄ з розламаних гір, зникАють неПрикаЯні тіні — зринАє сРібЛистИй косяк РиБ мовби вСі тіні повиринали з дна і БавляТься вистрибують ПОВЕРНУЛИСЯ велетенСЬка сУцільна бРилА З теМної воДи постає горОю, вибухає переможним стрибком прямо в небо, КИТ на мить затинає собою сонце і гепається, висаджуючи бризки і струмені, назад у водоспад, народжуються і зникають веселки і хмари, Сімурґ занурюється у перпендикулярний потік — аж гудуть і кришаться горииииииииии — він є течііііія, риби, безліч риб, він є й вода, бездоганно-прекрасний Сімурґ, він пливе, летить, падає разом з водяним потоком, стрибаючи разом з водою, цунамі, небачене серед існуючого на землі, накриває собою територію сонних Будд, водоспад несе незбагненну велич Сімурґ далі геть з гір — до неосяжної рівнини внизу, поверхні, порожнечі, де стрімко утворюється океан, і Numo знає, що кожна тінь — це риба,
