Мудрі жінки - Людмила Когут
Ірина зовні була подібна до Світлани, багато хто з їхнього оточення вважав їх сестрами, Така ж висока і струнка, білявка. На відміну від своєї смаглявої доньки, була білолиця.
З чоловіком Ірина розлучилась, ще коли Оленка була маленькою. Поїхав на заробітки, та й пропав, знайшов собі іншу. Пізніше Ірина розлучилася з ним і викреслила його повністю зі свого й Оленчиного життя, не взяла від нього навіть аліментів. Він і не наполягав на тому. Бог йому суддя! Ірина йому все пробачила. Жили вдвох з дочкою. Час від часу Ірина мала якісь романи, але нічого серйозного — так, невеликі жіночі пригоди.
Геннадій був єдиний чоловік, який мав авторитет в обох сім ях. Світлана ніколи не ревнувала чоловіка до Ірини, між ними були гарні дружні стосунки.
Минали роки, дорослішали діти — і ось вони всі разом на найбільшому святі, на випускному вечорі у школі. Дорослі святкують за своїм столом, діти — окремо. У залі сміх, у всіх радісний настрій. Попереду — навчання у вищих навчальних закладах.
Оленка вже склала іспити на архітектурний факультет у політехніку, мала хист до креслення і малювання. Цей фах порадив дівчині Геннадій, який працював головним архітектором у проектному відділі. Обіцяв посприяти Оленці з роботою.
Хлопці також уже були студентами університету. Юрко склав іспити на фізичний, а Ігор — на історичний. Старший, Юрко, був схильний до точних наук, за характером — суворий. Ігор, навпаки, був м’якший і мав схильність до гуманітарних наук.
На випускному діти танцювали, веселились. Хлопці пильнували Оленку, майже нікому не дозволяли танцювати із своєю принцесою.
Геннадій підійшов до молоді і запросив до танцю Оленку, радісну і красиву. Дивиться вона на Геннадія своїми карими очима та сяє щасливою усмішкою на пухкеньких вустах. Танцювали вальс, кружляли легко. Із такою партнеркою Геннадій відчув себе на двадцять років молодшим. Музика заполонила душу. Все-таки який красивий танець — вальс! 1 ільки руки Геннадія стискаються щораз сильніше, щоб не випустити, не дай Боже, цю прекрасну квітку зі своїх рук. Немає чутливішої і збуджуючої ніжності, ніж дотик рук!
Геннадій танцював з Оленкою і дедалі сильніше стискав її тендітну руку у своїй чоловічій руці. Відчув, що якийсь незнайомий щем охопив його душу. Він аж подих затамував від задоволення, все кружляв з Оленкою коло за колом. Після вальсу він не відпустив свою партнерку, і вони знову попливли залом у повільному танці. Один, другий, третій — Геннадій ледве стримував себе, щоб не обійняти Оленку міцніше за талію. Перед ним була не та дівчинка, яку він знав із першого класу — смішна і дитяча, із довгою косою. Перед ним була юна жінка, яка дивилась йому в очі, і він бачив у її очах вогонь, який горить тільки в закоханих. Геннадій тремтів. Промінь її очей пронизав його наскрізь. Раптом зрозумів — для нього вже не існує дівчинки Оленки, є доросла жінка з чуттєвими руками, п’янкими губами, спокусливим і гарячим тілом. Він не знав, як йому ставитись до цього нового відчуття, до цієї жінки, яка за одну мить збентежила його душу, внісши щось невідоме, і збудила незрозумілі почуття в його серці.
Нарешті музика перестала грати, і він відвів Оленку до гурту молоді, а сам вийшов на повітря. Не міг зразу ж підійти до столу, за яким сиділи Ірина та його дружина. Чоловік відчув, що змінився на обличчі.
Червнева ніч остудила його обличчя, але не могла заспокоїти схвильоване і розтривожене серце. Геннадій потроху прийшов до тями. Увійшов у зал, але до кінця вечора ні з ким вже не танцював. Оленку з хлопцями також намагався обходити.
Минув цей казковий вечір і ніч. Діти пішли зустрічати сонце, батьки — додому. Йшли втрьох, подруги щебетали, ділилися враженнями про все: оцінки, вчителів, батьків, дітей, костюми. Вони могли говорити до нескінченності, їм не бракувало тем. Вони розуміли одна одну з півслова.
Геннадій ішов мовчки, але жінок це не тривожило.
Світлана з чоловіком провели Ірину під її будинок і пішли додому. Світлана обняла чоловіка, притулилась до нього і щаслива йшла поруч зі своїм красенем-чоловіком. Прийшли додому втомлені, прийняли душ і лягли спати.
Світлана тулилась до чоловіка, пестила його, любитись із ним хотілось до нестями.
Вона була щаслива. У неї чудові діти, хороший чоловік, з яким вона почувалася забезпеченою, захищеною і, найважливіше, коханою. Ну що ще потрібно жінці? Любити самій і відчувати, що її люблять!!!
Геннадій відповідав на її пестощі, але якось по-новому, любив її так палко, як колись — двадцять років тому, на початку їхнього життя у шлюбі.
Задоволена і втомлена, Світлана заснула на плечі в чоловіка. А він не міг стулити очей до ранку. Добре, що завтра не потрібно йти на роботу. Він кохав свою дружину, але сьогодні вночі він її зрадив. Геннадій кохався з дружиною фізично, але йому здавалось, що він оволодів Оленкою, і на нього закохано дивиться і стогне під ним не його дружина, а молода і жагуча дівчина.
Геннадій втратив спокій.
Настав ранок. Прийшли діти, змучені, але радісні. Розповіли, як зустрічали сонце, де ходили, кого проводили додому. Оленку провели найпізніше — бо всі разом ішли додому. Діти лягли спати.
Перед випускним вечором домовилися сім’ями зробити святковий пікнік у Геннадія і Світлани біля будинку. Запросили родичів і друзів. Закінчення школи — визначна подія!!!
Господарі мали біля дому відпочинковий куточок. Із гарного світлого дерева було зроблено стіл і зручні лавки. Недалеко — піч-мангал для смаження шашликів та м’яса-барбекю.
Такого смачного запеченого м’яса з овочами, яке робив Геннадій, не вдавалося приготувати нікому з друзів. Він мав якийсь секрет приготування цієї страви або, можливо, просто робив це з
