Карбід - Андрій Степанович Любка
Але це не могло тривати вічно. Митники з обох боків кордону розуміли, що щось тут не так і що гроші втікають їм з-під носа, тому почали посилено все перевіряти. Під час одної з таких перевірок угорський митник проштрикнув шар капусти в бочці довгим ножем — і вістря стукнуло об щось тверде. Тоді й розкрилася таємниця. І ще довго газети писали, що між Україною та Угорщиною плавав цілий підводний флот. Попри невдале закінчення оборудки Ікарові вдалося уникнути тюремного терміну: замість нього посадили водія вантажівки, простака Колю, на якого й повісили весь тягар хитромудрої й технічно бездоганної контрабандної схеми. Ікар не був сволотою, тому за таку жертву щедро заплатив дружині водія: по п'ять тисяч доларів за кожен із трьох років ув'язнення. Зрештою, всі залишилися задоволені: і Коля з дружиною, і обидві митниці, які пильно й безсонно стежать за дотриманням законності на кордоні, і газетярі, які ще кілька місяців обсмоктували тему й намагалися підрахувати прибуток контрабандиста за кожен рейс. Одна стаття, яку написала студентка журналістики Ужгородського університету, навіть починалася зі згадки про те, що колись на місці Карпат було море, тож мореплавство у закарпатців у крові, от хтось і вирішив втілити клич крові предків у життя.
Задоволеними були всі, крім, звісно ж, Ікара, який втратив джерело прибутку. Певний час він навіть думав про те, щоб започаткувати якийсь легальний бізнес: стартовий капітал уже, слава Богу, дозволяв. Думав, але швидко передумав. У країні, законодавство якої стимулює лише махінації, крутійство і подвійну бухгалтерію? Нема дурних. То що ж залишалося робити?
Ікара не назвали Іхтіандром, Амфібією чи Курськом лише тому, що дуже швидко після описаних подій його бізнес з води здійнявся до небес. Оскільки кордон зачинений, на Тисі мадяри поставили сітку, через яку навіть риба не могла пропливати, що викликало обурення екологів у всій Європі, а лісами провозили свій крам потужніші злодюги-політики, то йому залишалося — тільки небо. Колись про це знімуть голівудський фільм, як про великих бізнесменів Форда чи Ґейтса, адже початок його грандіозної історії успіху також мав у собі щемку інтриґу. А було це так: Ікар лежав у гамаку на своєму подвір'ї, відбивався від мух, сьорбав пиво і слухав по місцевому радіо програму «Вітаємо піснею». Аж тут просто над ним пролетів маленький паперовий літачок, запущений сином із другого поверху хати. Наш герой зістрибнув з гамака, перекинувши пиво, розбивши радіоприймач та ледь не поламавши ноги, і почав бігати подвір'ям як навіжений. «Мамо, мамо, — загорлав щосили син, якого батькові віражі дуже потішили, — біжи сюди, тата бджола в попу вкусила!».
Та це була не бджола, а щось більше й гостріше: це була ідея. Саме в ту мить, завдяки паперовому літачку сина, Ікар збагнув, що конкуренти й закони не зможуть убити його бізнес, адже Бог створив людину вільною, і вона може не лише ходити й плавати, а й літати. Залишалося небагато: знайти літак. Не йшлося про «Боїнг» чи навіть «Ан-24», Ікару підійшов би й «кукурудзник». Утім, і такий примітивний літачок сільськогосподарського призначення був занадто великим для справи, яка мала залишатися передусім непомітною, невидимою. Так, «кукурудзник» міг за один раз перевезти мільйон сигарет, але потребував авіаційного пального і хай коротких, але все ж злітних смуг по обидва боки кордону. На бізнес із такою інфраструктурою міг би клюнути хіба що Президент, тому наш герой вирішив приборкати апетит і поцікавитися найменшими дельтапланами.
Невдовзі виявилося, що всі присутні на ринку моделі Ікара не влаштовують. З одного боку, вони потребували спеціальної реєстрації, а це могло б у такому маленькому й тихому містечку, як Ведмедів, викликати шквал запитань. З іншого — всі пропоновані дельтаплани мали занадто малу вантажопідйомність: крім пілота, можна було провезти максимум два ящики цигарок, а заробітку з цього — як кіт наплакав — усього двісті доларів. А якщо його впіймають і дельтаплан конфіскують? Банкрут, мінуси, голодна смерть у боргах.
Тож Ікар вирішив створити власну модель літального апарата. Для початку, крім дельтапланів, він придивився до повітряних зміїв і літаків. І зрозумів, що каркас має бути легким, з алюмінію, крила — з достатнім розмахом, щоб не впасти одразу після злету, а двигун — водночас неважким і дуже потужним. Тут у пригоді йому стали примітивні знання, здобуті в автосервісі. Ікар купив кілька журналів з авіамоделювання, покопирсався в Інтернеті і заходився майструвати свій апарат. Навіть вигадав робочу назву для нього — «К-2004», де «К» означало кордон, а 2004 — наступний рік, в якому винахідник планував запустити свій небесний бізнес.
Ця затія не була такою легкою, й на шляху до мети проворний Ікар шпортався об десятки дрібних і більших проблем, ламав свій ентузіазм на поразках і банальній нестачі потрібних матеріалів. Але все ж 1 травня 2004 року його транскордонний «К-2004» був готовий вирушити в перше повітряне плавання. Дата була обрана не випадково: саме того дня ЄС укотре розширювався, його повноправними членами ставали кілька центральноєвропейських країн, серед них і Угорщина, на кордоні з якою й лежить Ведмедів. Саме на це 1 травня були намічені великі гуляння з феєрверками, піснями і виступами політиків. Словом, на кордоні мав панувати такий гармидер, що Ікар без небезпек міг би провести свій перший експериментальний політ.
Та й зовсім не перший, бо першу спробу підкорити небо він здійснив ще в лютому, на вигоні за старою будівлею ферми. Тоді «К-2004» після сорока метрів розгону зміг піднятися приблизно на висоту двох метрів над землею. Цього було замало, особливо якщо навантажити літачок ще й цигарками, тож конструктор замінив металеві крила на фанерні, а джипівський двигун — на потужніший і легший мотор із найновішої моделі японського мотоцикла. Після цього літальний апарат мав підніматися як мінімум на висоту восьми метрів. І справді, вже в квітні Ікар на своєму витворі перелетів над згаданою фермою. Ще кілька вдосконалень — і на омріяну дату 1 травня все було готове до польоту.
Для першого кидка Ікар обрав відрізок кордону десь у п'ятнадцяти кілометрах від Ведмедева, у безлюдній рівнинній зоні.
