Навіщо читати - Шарль Данциг

І коли паперовий предмет зникне, принісши болісне задоволення уїдливим особам, які скажуть: ми це передрікали, ми відповімо: ну, то й що? Ми більше не читаємо римських сувоїв (про їх існування знають лише кілька ерудитів), а римська література частково збереглася. Маючи ще чорніші, ніж у цих уїдливих осіб, думки, можна сказати, що інформатизація ще більше прислужиться можновладцям, які зможуть уміщувати людство в дедалі менші квартири, адже бібліотеки більше нікому не потрібні, все є в iPad’i, і колись, коли все це буде зведене до однієї невеличкої червоної кнопки, та гарячково миготітиме, потім, схлипуючи щораз менше і менше, зовсім погасне.

Відмовившись від читання, людство прийде до свого природного стану в середовищі тварин. На кольоровому екрані, який нависне над Землею, усміхатиметься всесвітній, неосвічений, симпатичний і лагідний тиран.

Діакритичний значок у французькій мові, схожий на хвостик. (Тут і далі примітки перекладача).

Деффан, маркіза дю, Віші-Шамрон (або Шампрон), Марі де (1697–1780) — француженка, господиня салону, яка вела широке листування.

Масійон, Жан-Батіст (1663–1742) — французький знаменитий проповідник.

Берджес Вілсон, Джон Ентоні (1917–1993) — англійський письменник і літературознавець (досліджував творчість Шекспіра та Джойса), перекладач і журналіст, писав музику (симфонії, балет і опера).

У французьких школах зворотний рахунок класів. У шостому класі хлопчикові мало бути 11 років.

Лоррен, Клод (1600–1682) — французький художник XVII cт. з Лотарингії. Видатний представник пейзажного живопису доби бароко, офортист.

Коен, Альбер (1895–1981) — швейцарський франкомовний романіст.

Нім’є, Роже (1925–1962) — французький письменник, романіст, журналіст, сценарист, уважається очільником гілки літературного напряму «Гусари».

Севіньї, мадам де (Марі де Рабютен-Шанталь, баронеса де Севіньї, 1626–1696) — французька письменниця, автор «Листів» — найзнаменитішого в історії французької літератури епістолярію.

Дюамель, Жорж (1884–1966) — французький прозаїк, поет, драматург, літературний критик, лауреат Гонкурівської премії (1918), член Французької Академії (1935).

Дювер, Тоні (1945–2008) — французький письменник і філософ. У його роботах висвітлюються теми педофілії та сучасного виховання дітей.

Бе́рнгард, То́ мас (1931–1989) — найвідоміший австрійський прозаїк і драматург, лауреат багатьох державних і міжнародних премій. Жорстко критикував усі інститути австрійського суспільства, через що здобув репутацію огудника й публічного скандаліста.

Ґульд, Ґленн Ґерберт (1932–1982) — знаменитий канадський піаніст, віртуозний виконавець Баха; з 1963 р. зосередився на звукозаписі своєї творчості.

Не знаю, що стало зо мною,

Сумує серце моє,

— Мені ні сну, ні спокою

Казка стара не дає.

(Переклад Л. Первомайського)

Ґроссман, Давід (нар. 1954) — ізраїльський автор, лауреат низки премій, твори якого перекладено більш, ніж 30 мовами.