Все правильно - Оксана Ігорівна Усенка
Блондинка поклала телефон до дизайнерської сумочки, відклала документи, зібралась, і пішла на вихід з кабінету.
Ліза
Лондон навесні був туманним і свіжим. Ліза йшла вдихаючи з насолодою аромат бузку, яким було насичене весняне повітря. Життя навколо вирувало. Вона полюбила це туманне місто, цих дивних людей з цікавим менталітетом, одночасно відкритою і прихованою тисячами умовностей, душею. Та і як вона могла не полюбити це все, коли поряд з нею був той, хто однією присутністю будив жагу до життя? Так, варто було прожити п'ятнадцять років, керуючись лише поривами душі і розумом, щоб зрозуміти яке то щастя - жити за покликом серця! Все має бути вчасно, а отже - все правильно.
Поряд йшов Женя, акуратно оминаючи дитячим візком невеличкі калюжі після нещодавнього дощу. Маленький хлопчик в синьому костюмчику сидів у візку, з цікавістю оглядаючи навколишній світ і час від часу повертаючись та весело посміхаючись батькам.
- Женя, то ти вважаєш мені варто спробувати себе в цьому проекті?
-Звичайно.
-Ти такий впевнений в мені?
-І це ти питаєш, після того як ми дізнались, як ти мене познайомила з сером Джоном?
-Я тут ні до чого!
-Так, я знаю, це пройшло повз твою увагу. Всього ж лишень дідусеві життя врятувала і мою долю влаштувала. Така собі дрібничка, що там пам’ятати. - с найсерйознішим виразом обличчя кивав головою Женя, ледь стримуючи усмішку.
Ліза безпомічно посміхнулась. Історія з сером Джоном і справді вийшла дивна. Коли Женя представив її, стриманий (за словами Жені) англієць, який в перший момент чомусь здався наче трохи знайомим Лізі, радісно посміхнувся і ледь чи не обнімати її побіг, зі словами: «Юна леді, який же я радий знову вас бачити!»
-Знову?- Катя здивовано подивилась на Женю, непевна у власній англійській. І взагалі збита з пантелику.
-Звичайно знову! Ви ж тоді таки привели допомогу!
-Коли?
-Коли мене ледь не вбив той злочинець.
- Вибачте, але я на жаль не розумію про що ви…- почала було Ліза, але раптом згадала. Згадала, що справді колись бачила цього чоловіка. Давно колись і …у ві сні! Але ж це був сон!
Сер Джон розповів свою версію тих подій, чим дуже здивував всіх, окрім Жені. Той, як не дивно, був зовсім не здивований. Ну може, зовсім трішки.
Як виявилось, того ранку, коли Женя знайшов сера Джона, все було дуже цікаво. Напад грабіжника міг бути фатальним для старого чоловіка, як би не одна дрібничка. В момент нападу з туману раптом з’явилась темноволоса дівчина і відволікла грабіжника. Нападник, що вже дістав ніж для своєї жертви, обмежився замість ножового, просто сильним ударом кулака, що збив з ніг жертву, і кинувся навздогін за прудконогим свідком. Та мабуть дівчина бігала дуже швидко, бо ледь зникнув грабіжник в тумані, як вона повернулась, присіла біля ледь живого дідуся, провела прохолодою рукою по чолу…
-Тримайтесь, я покличу когось на допомогу…- А через якийсь час прийшов Женя. Сер Джон був справжнім стійким англійцем, і, попри критичність ситуації та стрес, дуже добре запам’ятав свою рятівницю, хоч і довгий час вважав її янголом.
Женя після цієї розповіді лише голосно розсміявся, дивлячись, як на розгублене обличчя Лізи, так і на захоплене сера Джона (це ж треба таке диво в жінки отримати!), та «заспокоїв» їх обох тим, що це тільки початок. Його відверто веселили і радували цікаві здібності дружини...
- Лізо, після того, як ти зачарувала сера Джона, наших партнерів на діловій вечері, влаштувала просто неймовірний фінансовий ріст нашій фірмі, просто, не задумуючись, роздавши кілька запитань-порад… Кохана, ти можеш все, варто тобі лиже цього побажати та вирішити, що це варто зробити!
-Ти мене переоцінюєш.
-Ні, я тебе , на жаль, все одно нерідко недооцінюю і кожного разу в цьому переконуюсь. Але в мене є важливе виправдання - ти просто неймовірна жінка! Моя кохана неймовірна жінка…
Кінець
Київ 2018
Оглавление - Зустрінемось? Ти ж «Hilton», наче казав, зупинився? Я саме зараз випадково недалеко. Розмова подруг тоді поступово повернула на іншу сторону, але той факт, що оточуючий світ більшість людей бачить трохи не так, Ліза запам’ятала. Запам’ятала і намагалась не дивуватись, ні тому, що люди не бачать очевидної краси, ні тому, що відверто дивуються, коли її помічають просто навколо себе. Головне - що помічають, якщо на неї вказати, звернути увагу! Кожна людина несе в собі світло, головне його роздивитись, достукатись до нього, ввести його в резонанс з красою навколишнього світу. Як з тією ж Катею. Подруга ж по суті чудова людина, добра, лагідна, відповідальна, гарна мати і дружина (ну, може трохи любить стріляти очима наліво), от тільки, часто стикаючись по життю з недоліками людей, все більше зневірюється, як в людях, так і в наявності якоїсь справедливості в цьому світі, а зневірюючись, стає вести себе відповідно – так, як від неї чекає навколишній світ. Жорстко, зневажливо, зневірливо. І час від часу варто її стряхнути, нагадати, що світ не настільки меркантильний. Їй самій це потрібно, бо чим більше вона заглиблюється в суто діловий підхід до всього, в тому числі і відносин з чоловіком, тим менше в неї шансів втримати гармонію власного життя і не перетворитись на ділове стерво, яке замість голови має калькулятор, а замість мрії - бізнес-план. От Ліза її і намагається, хоч іноді, відволікати, кожного разу все з більшим трудом розглядаючи під щільною маскою успішної бізнес-леді юну мрійницю, яка всупереч батькам пішла вчитись на юриста. Пішла за власною мрією, попри всі перепони. Дівчину, що могла ночі напроліт обговорювати теорії виникнення світу, філософські концепції, мріяти про майбутнє та фантазувати на тему: ким вони були у минулому житті. Дівчину, яка кидалась на захист ображених, навіть попри те, що ці ображені її не дуже то і шанували. Дівчину, яка могла задля сестри подруги, витратити ніч перед важливим екзаменом на поїздку додому, щоб привезти юній випускниці школи гарну
