Темний ліс - Лю Цисінь

Обличчя Ши Цяна залишилося незворушним, ніби гумова маска:

— Ми отримали наказ.

— Де… Кент?

— Надворі.

— Скажи, нехай увійде!

По тому, як за Да Ши зачинилися двері, минуло зовсім небагато часу, перш ніж увійшов Кент. Він був таким самим уособленням вишуканості в спілкуванні, що так личить вищим чинам ООН.

— Докторе Ло, я чекав поліпшення вашого стану, щоб зайти й довідатись, як ви почуваєтеся.

— Тоді що ви тут робите зараз?

— Мене призначили відповідальним за ваші контакти з РОЗ.

— Але я більше не Обернений! — заволав Ло Цзі, та отямився й запитав уже нормальним тоном: — У новинах повідомили про старт проекту «Обернені до стіни»?

— Так, весь світ це знає.

— А про моє відречення від посади Оберненого?

— Звісно, у кожному випуску новин про це було зазначено.

— Що конкретно повідомлялося?

— Дуже просто: після закінчення спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН Ло Цзі виступив із заявою про відмову від призначення його Оберненим, склав усі отримані повноваження й заперечив участь у проекті.

— Тоді що ви тут робите?

— Мене призначено відповідальною особою за ваші контакти з РОЗ.

Ло Цзі приголомшено глянув на Кента, але на обличчі в того застигла та сама непроникна гумова маска, що й у Да Ши.

— Якщо у вас все, я піду — вам потрібно відпочивати, набиратися сили. За потреби телефонуйте мені, — Кент розвернувся й попрямував до дверей.

— Я хочу бачити Генерального секретаря ООН, — зупинив його Ло Цзі.

— Рада оборони Землі — керівний орган, який контролює впровадження та реалізацію проекту «Обернені до стіни», її очолює голова, якого обирають за принципом ротації. Генеральний секретар ООН не має безпосередніх повноважень у РОЗ.

— Я все одно хочу зустрітися з Генеральним секретарем. Гадаю, що в мене є підстави для цього, — відповів Ло Цзі по нетривалому роздумі.

— Гаразд, зачекайте, — Кент вийшов із палати. Невдовзі повернувся й повідомив: — Генеральний секретар чекатиме на вас у своєму кабінеті. То ми їдемо просто зараз?

Виявилося, що кабінет Генерального секретаря розташований на 34-му поверсі будівлі Секретаріату ООН. Цілу дорогу до офісу Ло Цзі охороняли так пильно, що він почувався, мов у пересувному банківському сейфі. Кабінет виявився куди меншим, ніж собі уявляв Ло Цзі, й зовсім просто вмебльованим: найбільше місця займав величезний прапор ООН, установлений біля стіни за робочим столом. Генеральний секретар Заїр підвелася, щоб привітати Ло Цзі.

— Докторе Ло, я планувала відвідати вас у лікарні ще вчора, але ж ви можете побачити на власні очі… — й вона вказала на стіл, завалений стосами документів та офіційних тек. Єдиною річчю, що здавалася особистою, була майстерно вигравірувана бамбукова підставка для ручок.

— Пані Заїр, я тут, щоби підтвердити свою заяву, виголошену по закінченні спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН, — випалив Ло Цзі.

Заїр кивнула й не відповіла.

— Я хотів би повернутися до Китаю. Якщо мені загрожує небезпека, будь ласка, поінформуйте від мого імені Нью-Йоркське управління поліції. Я сам подбаю про свою безпеку. Позаяк після відмови я — звичайна людина, то не потребую подальшого захисту з боку РОЗ.

Заїр знову кивнула:

— Я можу виконати ваше прохання, проте наполегливо раджу не відмовлятися від охорони підрозділами РОЗ, тому що Нью-Йоркське управління поліції не зможе надати вам охорону такого рівня.

— Будь ласка, скажіть відверто: я все одно залишаюся Оберненим?

Заїр повернулася за стіл, зупинилася просто під прапором ООН, посміхнулася Ло Цзі й відповіла:

— А ви самі як гадаєте?

Вона підійшла до софи й запропонувала Ло Цзі присісти.

Усмішка Заїр нагадала Ло Цзі ту, що не сходила з обличчя снайпера. У майбутньому він постійно бачитиме її в очах і на обличчях усіх, із ким доведеться зустрічатися. Вона отримає назву «усмішка Оберненого» й стане не менш відомою, ніж «усмішка Мони Лізи» чи «усмішка Чеширського кота». Усмішка Заїр заспокоїла його вперше відтоді, як вона, стоячи на трибуні під час спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН, проголосила його одним з Обернених. Він повільно опустився на софу й ще до того, як сів, зрозумів усе.

«Боже ж мій!»

За одну сліпучу мить Ло Цзі повністю усвідомив своє становище Оберненого. Як зазначала Заїр у своїй промові перед оголошенням кандидатів, неможливо запитувати про згоду перед призначенням Оберненого. А вже після призначення годі й сподіватися піти у відставку або не прийняти повноважень. Неможливість відмови від участі базувалася не на примусі чи насильстві над кандидатом, а залежала від самої природи проекту «Обернені до стіни». Щойно оголосили імена кандидатів, між ними та звичайними людьми виникла невидима стіна відчуження, адже ніхто не знає, що робить Обернений, — це вже частина плану, чи спроба приховати його справжній задум? Саме це й було в усмішках Обернених: «Звідки ми знаємо, чи не реалізується вже ваш план?».

Ло Цзі нарешті збагнув, що місія Обернених — надзвичайно складний і зухвалий проект, якого ще не знало людство. Задум базувався на холодному розрахунку, в його основу заклали жорстку логіку, й водночас це був підступний план, виконавців якого скували невидимим крицевим ланцюгом, як Прометея на скелі. Це довічне прокляття, й жоден із Обернених не в змозі розірвати ланцюг. Хоч би що він робив, хоч би як мудрував, усі відповідатимуть усмішкою Обернених: «Ми ж не певні, чи не є це частиною плану».

Хвиля небаченого досі гніву піднялася в серці Ло Цзі. Йому хотілося кричати, лаятися, послати всіх під три чорти, хай би вони всі згинули: сама Заїр разом із її ООН, усі ці члени спеціальної сесії Генеральної асамблеї, Рада оборони Землі у повному складі, все людство до останньої особи, навіть трисоляріани разом із їхніми невідомими матерями. Йому до смерті кортіло розгромити офіс, порозкидати всі ці акуратні течки, файли й документи; зажбурнути кудись подалі цю бамбукову підставку разом із ручками; й насамкінець роздирати на клапті блакитне полотнище прапора… Проте зрештою він усвідомив, де знаходиться і з ким говорить, опанував себе й підвівся з софи лише для того, щоб знову знесилено впасти назад.

— Чому обрали мене? Мені бракує багатьох навичок і кваліфікації порівняно з іншими трьома кандидатами. Я не настільки обдарований, не маю відповідного досвіду, я не воював і не керував країною. Вчений із мене, як із собачого хвоста сито: так, ординарний університетський професор,