Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні - Юрій Корнійович Смолич
«Не пора, не пора, не пора…» — пісня на слова Івана Яковича Франка (1856–1916), музика композитора і диригента Ярослава Дмитровича Ярославенка (1880–1958).
(обратно) 311Це помилка! Він зовсім не більшовик! (нім.) — Ред.
(обратно) 312Новий План — передмістя в Жмеринці.
(обратно) 313«Ще не вмерла» — слова вірша (його назва) українського поета, етнографа, фольклориста Павла Платоновича Чубинського (1839–1884), яку українські націоналісти зробили своїм «гімном».
(обратно) 314Лютнева революція — буржуазно-демократична революція в Росії, внаслідок якої було ліквідовано царську монархію. Лютнева революція стала важливим етапом на шляху переходу до соціалістичної революції.
(обратно) 315Мої панове! (нім.) — Ред.
(обратно) 316Полонізм. Так казали на Поділлі на велику руську піч.
(обратно) 317Петлюра Симон Васильович (1877–1926) — один із ватажків українського буржуазного націоналізму, у 1917 р. один із керівників контрреволюційної Центральної ради, з лютого 1919 р. — голова Директорії. У квітні 1920 р. підписав ганебну Варшавську угоду з Пілсудським. Улітку 1920 р. утік за кордон, де провадив антирадянську діяльність.
(обратно) 318Що він сказав? (нім.) — Ред.
(обратно) 319Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) — генерал царської армії, великий український поміщик. 29 квітня 1918 р. на інсценізованому австро-німецькими окупантами «з'їзді хліборобів» у Києві був проголошений гетьманом і очолив буржуазно-поміщицький «уряд». 14 грудня 1918 р. внаслідок революційної боротьби трудящих України «уряд» Скоропадського було повалено. Сам Скоропадський утік до Німеччини, де продовжував антирадянську діяльність.
(обратно) 320Гайдамака — під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918–1920 рр. солдат особливих кінних частин націоналістичної Центральної ради, а також контрреволюційних загонів Петлюри та Скоропадського.
(обратно) 321Сердюк — на Лівобережній Україні кіпця XVII — на початку XVIII ст. козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду, охоронець гетьмана. У буржуазно-націоналістичних формуваннях часів громадянської війни — солдат охоронних загонів.
(обратно) 322В касі було три лопатки… — Ю. Смолич у листі до співробітниці «Гослитиздата» К. Й. Цингатової, яка редагувала російський переклад роману, пояснив значення слова «лопатки»: «Лопатками» називали випущені при гетьмані українські гроші, тому на них був зображений селянин з лопатою» (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва Української PCP, ф. 169, оп. № 1, інв. № 206). Вартість лопатки — 50 гетьманських карбованців.
(обратно) 323З Джуринської або Деребчинської цукроварні… — цукроварні в селах Джурин і Деребчин Шаргородського району Вінницької області.
(обратно) 324Триколірним бордюром — тобто державним кольором царської Росії — біло-червоно-синім.
(обратно) 325Форель Огюст (1848–1931) — швейцарський невропатолог, психіатр, ентомолог. Праці Фореля сприяли розвиткові сексології.
(обратно) 326Вербицька Анастасія Олексіївна (1861–1928) — російська письменниця. В її повісті «Розлад» (1887), романі «Вавочка» (1898) звучить протест проти фальшивої моралі. Романи, написані в роки реакції, відповідали смакам буржуазно-міщанського читача: «Ключі щастя» (1909–1913), «Іго любові» (1914–1915) та ін.
(обратно) 327Михайловський Микола Костянтинович (1842–1904) — російський соціолог, публіцист, один із редакторів «Отечественных записок», «Русского богатства».
(обратно) 328При наближенні абітурієнтів гімназія втекла — речення побудоване складним синтаксичним зворотом аблятівус абсолютус, визначаючи який Макар дістав не одну одиницю за час перебування в гімназії.
(обратно) 329Бреслау — до 1945 p. німецька назва польського міста Вроцлава, головного міста Сілезії.
(обратно) 330… провів корабель гімназії і через керенщину, і через Жовтневий переворот, і через панування Центральної ради, і через час совдепів, і виростив гетьманщині тридцятеро молодих мужів. — У березні 1917 р. робітники Жмеринки створили Раду робітничих і солдатських депутатів. Радянська влада була встановлена в листопаді 1917 р. Після розгрому військ Центральної ради в січні 1918 р. відновлено Радянську владу. 19 березня 1918 р. місто окупували австро-німецькі загарбники, а наприкінці листопада 1918 р. Його захопили війська петлюрівської Директорії. 20 квітня 1919 р. Жмеринку визволили Богунський і Таращанський полки. 9 серпня місто знову захопили петлюрівці, а в жовтні — денікінці. 7 січня 1920 р. частини Червоної Армії вигнали денікінців. 29 квітня його окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі. 20 червня 1920 р. радянські війська визволили місто.
(обратно) 331… Історію України за Аркасом. —
