Мій чоловік — пінгвін - Ірина Львова

Виявляється — богиня. Хоча й антична. Проте, красунею її не назвеш: змії замість волосся, вишкірені зуби, смолоскип у руці. Одне слово, огидна баба. Така ж, як і дві її сестри-еринії, богині гніву. Хіба що більш заздрісна й люта.

Та й у наш час, як зясувалося, давньогрецькими божествами хоч греблю гати. Хочеш знати, що думають деякі чоловіки про своїх дружин?

— Вона насторожується і прислухається до кожної телефонної розмови: а раптом я завуальовано домовляюсь про зустріч із коханкою? Спочатку було смішно з того. Та одного разу дружина видерла у мене з рук слухавку і безсоромно облаяла мою 60-річну начальницю. Не до жартів стало. Найдурніше, що я ще й виявився винним, мовляв, чого таким веселим тоном розмовляв?

— А моя хоче, щоб я постійно сидів біля неї. А для чого? Усоте вислуховувати балачки про бразильську Хуаніту? Розумію, що дружині нудно: діти повиростали, онуків ще немає. Та користуйся нагодою, знайди собі заняття до душі! Пробував у басейн її записати — тіло свербить від хлорованої води, брав із собою у гори — тиск, голова болить. А по-моєму, їй просто подобається «пити кров» із власного чоловіка, от і все.

— Вчора забув у спальні гаманець і пройшовся в черевиках по килимі. Зчинила такий галас, наче її ріжуть! Усе у неї розкладено на полички, блищить і сяє. Незабаром і мене поставлять на котрусь, натруть до блиску, і я буду одним з експонатів у цьому «Музеї чистоти й порядку». Усе частіше ловлю себе на думці, що не хочу йти додому.

— От-от! Не тягне додому. Як Висоцький співав: «Прийдеш додому — там ти сидиш!» Мегера — вона й в Африці мегера. Бурчить зрання до вечора. Така сама, як її мамуся. Порода в них така — мегерська.

— Питаю в дружини, як там на вулиці люди ходять, щоб відповідно до погоди вдягнутися, а у відповідь — роздратування: «Ногами!» Ну чого така недобра? Усі її дратують: я, сусіди, колеги по роботі, навіть власні діти. Хіба так можна жити?

— А моя мене любить. Затримався якось на роботі, пояснюю, що попав у корок на дорозі. Знаєте, що зробила? Кинулась телефонувати в ДАІ, щоб перевірити. Це нормально?

— Не нормально, проте не страшно. Те, що мені влаштовувала колишня дружина, доходило до абсурду. Рівень масла в авто перевіряла щоранку й щовечора. Сорочки тестувала на плями від помади мало не під мікроскопом. А найстрашніше — періодично влаштовувала «сеанс душевних розмов»: «Ти щось приховуєш, я відчуваю! Які у тебе можуть бути таємниці від мене, ми ж подружжя?». І у сльози. Наче штамп у паспорті забороняє людині побути наодинці зі своїми думками! Коли ми побралися, дуже її кохав, та три роки справжнього пекла звели кохання нанівець. Одне слово — мегера…

Р.S. У давніх греків богиня-месниця Мегера виконувала позитивну роль! Вона пильно стежила за тим, щоб не порушувались правила й закони людського співжиття, стосунки між чоловіком і жінкою, батьками та дітьми. Та, вочевидь, у наші дні тепло домашнього вогнища охороняють інші поняття. Це — віра у себе і глибока довіра до коханої людини. Нехтування партнером або ж надмірна увага до нього можуть це вогнище загасити. І ще. Жінка любить компліменти. Що може зрівнятися з епітетом «богиня»! Але волію називатися Зайчиком. Кицькою. Рибкою. Звучить банально і зоологічно. Проте краще від «Мегера!»

«Казки переважно поділяються на три види: чарівні, побутові і про тварин», — читаємо у підручнику з фольклористики. Та, як на мене, поза увагою науковців залишився ще один пласт, а саме — чоловічі казки. Ці маленькі шедеври усної народної творчості з досконалою композицією та захоплюючим сюжетом гідні ретельного дослідження й аналізу. Тож дозвольте поділитися деякими думками й спостереженнями з цього питання.

Чоловічі казки вводять нас у неповторний світ, який заворожує й чарує водночас. Поєднання фантастичного і реального робить цей жанр захоплюючим і надає йому такої правдивості, що, один раз почувши чоловічу казочку, ти хочеш слухати її знову й знов. Більш за те, переповнена співчуттям до головного героя, захоплена його неперевершеним героїзмом і кмітливістю, ти з нетерпінням чекаєш нових історій. А слухати і справді є про що. У світі чоловічої казки герої вирушають у далекі мандри, де на кожному кроці їх підстерігають небезпечні випробування — боротьба з чудовиськами, переходи через вогненні ріки, непорозуміння з автодорожнім інспектором, протистояння шефові, спуски у заплутані лабіринти метро, сходження на вершину Олімпу і стрімкий політ донизу обличчям у салат. Відважний герой з гідністю долає всі перешкоди і навіть залишається байдужим до численних спокус у вигляді розважальних закладів, довгоногих красунь, футболу, спиртних напоїв і т. п.

Як кожен фольклорний твір, чоловіча казка поєднує в собі дві важливі функції — естетичну (тобто красу) та прагматичну (користь). Перша залежить насамперед від особи оповідача та його таланту донести до слухача живе народне слово. Друга ж покликана внести гармонію у ваші стосунки, справити приємне враження на співрозмовницю, уникнути виконання побутових (подружніх, ділових) обов'язків, виправдати непристойну поведінку тощо.

Щоправда, попри розмаїття сюжетів, жанр чоловічої казки не відрізняється багатством тематики. Це, здається, єдина його вада. Зазвичай усі чоловічі казочки можна звести до кількох варіантів. Розглянемо найпоширеніші з них.

Казка перша

«ЗУСТРІВ СТАРОГО ДРУГА»

Якось чоловік попередив, що після роботи зайде до шкільного товариша. Зустріч затягнулася, і десь опівночі, занепокоєна тривалою відсутністю благовірного, я таки зателефонувала однокласникові.

— Мій ще у тебе?

— Щойно вийшов, спускається східцями. Стривай-но, я зараз його гукну, У трубці почулися віддалені гукання. І все б нічого, та у цей час клацнув мій дверний замок і на порозі виник світлий образ коханого. Відстань між Левандівкою й Сихівом, самі знаєте яка, а надзвуковий зореліт ми наразі не придбали. Я співчутливо похитала головою і сказала:

— Візьми, будь-ласка, слухавку, заспокой Андрія, бо він, бідолашний,