Ігри долі - Іванна Боразан

І за ним зачинилися двері, а Аня не змогла стримати потоку сліз, які ринули з її очей.

Вечір у Гордієнків пройшов як уві сні. Все ж ті самі люди з вищого світу, фальшиві, лицемірні, егоїстичні, які сміються до тебе, роблять компліменти, а в наступну хвилину готові перегризти тобі горлянку. Все ж ті самі розмови, про все, і ні про що, все ж той самий посуд, який одним своїм виглядом шепоче тобі скільки він коштує, і все ж є у чомусь та розбіжність, адже кожна господиня хоче показати, перед гостями наскільки вона обізнана у кулінарії, тому не допускає промаху у повторюванні страв, які вже були у когось іншого. Щоб справити враження, а господиня цього дому дуже це любила, на вечерю подавалися різноманітні страви різних національностей, які зовсім не підходили одне до одного, але не менш смачні.

Для розваги гостей були запрошені відомі українські, та і не тільки, артисти, які створювали позитивну атмосферу для гостей, а любителі потанцювати могли в будь-яку мить закружляти у легенькому вальсі чи у більш бурхливому темпі.

Та тут зібралися здебільшого люди ділові, які майже не мали часу на відпочинок, а тому кожну вільну хвилинку обговорювали свої справи з потенційними партнерами, чи просто з друзями обговорювали стан своїх, але в більшості випадків, чужих справ.

Господар і господиня дому підходили до кожного з гостей, віталися з ними та обмінювалися кількома словами. А інколи й затримувалися надовше, але це залежало від важливості персони, яку вони удостоїли своєю увагою.

Не обминули і Ніколаса та Анну Харт, зробили комплімент Анні щодо її зовнішнього вигляду та обмінялися кількома ввічливими фразами, на кшталт: Як справи? Який чудовий вечір ви влаштували? Дякую за запрошення. Дякую, що змогли прийти і ще кілька дрібниць, без яких не обходиться жодна світська розмова:

— А зараз прошу нас вибачити, але ми повинні обговорити дуже важливі справи, які не можна відкладати. Дами, не скучайте, через декілька хвилин ми повернемося. — сказав пан Гордієнко, і вони з Ніком пішли у його кабінет.

Анна ж залишилася у компанії Наталії Валеріївни, яка почала розказувати про свою нову покупку, та бачачи, незацікавленість з боку Анни, поспішила відлучитися, щоб знайти іншу жертву для своїх розмов. Анна ж залишилася на одинці сама із собою та сумувати їй не довелося, вона, роздивляючись обстановку кімнат, згадувала деякі історії, пов’язані з господарями дому і, об’єднуючи їх в єдине ціле, вже мала уявлення про них.

З ними вони познайомилися недавно, але маючи один в одному потребу, швидко подружилися. Чоловіки часто зустрічалися у справах, а дружинам, які часто супроводжували їх, потрібно було знаходити спільну мову, щоб хоч якось проводити час, коли їхні чоловіки зайняті. Анні пані Наталія не дуже подобалася. Ну, по-перше, вона набагато старша від неї і спільних тем для обговорення у них було небагато, а «перемивати кісточки» спільних знайомих Анна не любила, по-друге, Наталія Валеріївна була якась дивакувата, а ще дуже переймалася тим, щоб усім подобатись і бути першою у придбанні будь-якої речі, про яку заговорять, щоб не втратити авторитет «шанувальниці прекрасного». Але, дивлячись на інтер'єр будинку, підтверджується авторитет не шанувальниці прекрасного, а авторитет дивачки. Та одночасно Анна пишалася знайомством з нею, адже пані Наталія не винна, що так склалася її доля, і щоб пережити стільки нещасть на своєму шляху і не зламатися, повірте, зможе не кожен.

Подружжя Гордієнків середнього віку, обоє повної тілобудови та колись дуже привабливі, від яких залишилася лиш тьмяна згадка про колишню красу. Ходили плітки, що пані Наталя пролежала в косметичній клініці в Німеччині 2 місяці для корекції фігури та омолодження. Але за деякий час вона все одно поверталася до колишнього вигляду і тут не потрібно звинувачувати лікарів даної галузі, просто перед нами жінка, яка ніколи і ні в чому собі не відмовляла, особливо в їжі і напоях. А от Сергій Миколайович ніколи не намагався змінитися на краще і у свої 45 виглядав набагато старше. Кажуть, далися в знаки бурно проведена молодість, та й не тільки молодість, й зараз його не рідко бачили з рюмкою в руках і в компанії дівчат, навідь інколи і сумнівної репутації, а плюс стрес на роботі, адже він працює депутатом у місцевій раді, а це як-не-як відповідальна робота.

Його ж дружина полюбляла інші розваги — вона тринькала його гроші. Їй було байдуже, що купляти, лиш би це дорого коштувало і зацікавило когось із знайомих. Як результат, вона так без смаку обставила будинок, що він скоріше став схожий на склад, ніж на будинок, в якому мешкають солідні люди. Можливо, пані Наталія так хотіла привернути увагу свого чоловіка, який майже не помічав ні її, ні її вибрики, а лиш давав їй гроші, щоб вона не заважала. А можливо, то була натура розпещеної багатійки, якій хотілося бути завжди в центрі уваги. Та щоб це не було, позитивного результату не давало.

Не тямлячи нічого ні у мистецтві, ні у дизайні, на стінах будинку пані Наталя розмістила поряд зовсім несумісні картини. А що ще може бути гіршим для споглядаючого ока, як поєднання різних видів мистецтв, різних епох і різних тематик в одному місці. Одним словом, все в будинку не мало свого місця, перетворювалося на «сіно-солому», в якому було важко віднайти сенс і те, що автор того, чи іншого виду мистецтв хотів сказати і показати через своє творіння, а в цьому хаосі все зливалося в одну гаму, нічого собою не представляючи і гублячи свою сутність.

Та бувають і такі лицеміри, які хвалять пані Наталію за її витончений смак і любов до мистецтва, тоді вона знову входить в азарт «шопінгу» і ще більше спотворює будинок і мистецтво.

Як і будинок, так і його господиня цього вечора (хоча можна сказати, що і завжди) була одягнена без смаку.

Беззаперечно, дуже дороге дизайнерське плаття кольору стиглої вишні