Мій чоловік — пінгвін - Ірина Львова

Адже воно порушує священний культ «місця». У передінфарктному стані, з підібганими ногами він сидить на дивані і намагається збагнути, чому це пилюка, місце якій на шафі, на підвіконні, під диваном та на його власних вухах, раптом зникає у череві страшної звірюки під назвою «порохотяг». Підсвідомість підказує: ще трохи, і безжалісна рука дружини добереться до його тумбочки у спальні і повигрібає звідти старі газети, порожні банки з-під дезодорантів, іржаві цвяхи, поламані касети, стару м'ясорубку та блюдечко із запліснявілими залишками малинового варення, яким він лікувався від грипу позаминулого року. Тепер усі ці речі будуть заховані в інші місця, а отже, у нього майже не залишиться шансів віднайти їх коли-небудь у безмежних просторах двокімнатної «хрущовки». Узагалі, прибирання — справа небезпечна для здоров'я пінгвіна, тож перед ним варто запастися валідолом і нітрогліцерином. Пригадую, як одного разу мало не звела зі світу свого коханого, стерши пил на його робочому столі. Виявляється, там були записані телефони атташе Саудівської Аравії…

Та прибирання, навіть генеральне, ніщо у порівнянні з візитом тещі! Треба сказати, що у свідомості пінгвіна кожен член родини мусить мати строго визначене місце. Запитайте, де його донька, і він упевнено відповість: «У школі!» На дворі може стояти липнева спека, ваша донька може закінчити школу п'ять років тому — не суттєво. Колись пінгвін затямив, що його донька «у школі», і потрібна складна дресура, аби він помітив зміни і несподіванки, які відбуваються у житті (як-от: літні канікули, землетруси, народження внуків тощо). Коли одного разу він помічає у своїй оселі матусю дружини, що приїхала погостювати, з ним трапляється шок. Пінгвін дивиться на неї баранячими очима і, лише нализавшись до поросячого писку, опановує себе і називає її мамою. Пінгвінячі мізки їдуть зі швидкістю звуку: на його думку, тещине місце — за стільницею з варениками, біля купелі пінгвіняток, на дачній грядці з помідорами або ж на цвинтарі, але в ландшафт своєї квартири причесану і наманікюрену тещу він вписати не може. Проти інстинкту не підеш…

А де ж місце самого пінгвіна? Звичайно, біля вас! Виваляне у чужій пудрі, викупане в жіночих парфумах, із ніг до голови перемазане бридкою пурпуровою помадою, це пінгвіняче насіння з мужністю розвідника по-пластунськи доповзе до сімейного вогнища, покладе голову вам на плече і стверджуватиме, що в його серці — лише ви одна, і жодній іншій жінці немає там МІСЦЯ. Можете йому вірити. Це щира правда. Як і лебеді, пінгвіни — однолюби. Що ж до походеньок… То пусте! Просто пінгвіни жити не можуть без товариства і тусівок. Бачили, яка кількість птахів збирається щодня на крижині?

ЖЕРТВА АСТРОЛОГІЇ

Я обійшла півміста, поки нарешті в одному з кіосків надибала жіночий журнал DUREPA. Чоловіка дратує моя фанатична відданість саме цьому виданню.

— Не розумію, — щиро дивується він, — чим один ілюстрований мотлох відрізняється від іншого? Тебе не нудить від тих «рум'ян кольору стиглої фісташки», «фуфайок на бретельках а ля кутюр» і «ура! Кайлі Міноуг знову спить із своїм бой-френдом, можете заспокоїтись»?

— А я не розумію, чим твій «Хеннесі» кращий за самогон, — не залишаюсь я у боргу. — Ті самі скляні очі, філософські розмови й залицяння до зизоокої мавпи з третього поверху.

— Ну, знаєш, це вже занадто! — обурюється він і зникає з поля зору та бою.

Що вони взагалі тямлять, ті чоловіки, у наших справах? Немає однакових журналів, як немає двох однакових жінок! Один тебе навчить етикету на дипломатичному прийомі (а раптом?!), другий порадить, як позбутись зайвих зморщок на ліктях, третій розповість, у чому ходять парижанки. Почуваєшся справжньою леді: витонченою й обізнаною на всі випадки життя. А DUREPу я люблю за гороскоп. Ще ніколи прогнози DUREPівських астрологів не підводили.

Сьогодні я навіть почала нервувати. Раптом не знайду журнал і не знатиму, як треба жити упродовж наступного тижня? І тепер, коли я зручно вмостилася в маршрутці з журналом на колінах, мені трохи відлягло від серця.

«Марс і Венера перебувають у третьому зодіакальному колі, а це вирішить усі ваші проблеми! — віщував гороскоп. — На вас будуть спрямовані захоплені погляди протилежної статі, ніщо не завадить здійсненню найзаповітніших мрій, кар'єрному зростанню та усуненню целюліту зі стегон. Якщо ви давно поривались змінити імідж чи місце проживання — зробіть це негайно, поки Сатурн не увійшов у знак Терезів. Уникайте зайвих витрат і жовтогарячих відтінків в одязі.»

Що ж, загалом непогано. Захоплені погляди — приємно, кар'єра — ще краще, целюліт обходить мої стегна десятою дорогою, імідж… також правильно — якраз збиралася увечері помити голову. Не давали спокою лише жовтогарячі відтінки. Це ж як вони виглядають?.. А ще подякувала астрологові за пораду утриматись від зайвих витрат. Якраз сьогодні я була казково багатою:

у моїй сумочці лежала кругленька сума — зарплатня, відпускні плюс премія. Можна дозволити собі двотижневий відпочинок на морському узбережжі в розпал оксамитового сезону. Написано ж: «Ніщо не завадить здійсненню найзаповітніших мрій». Як утриматись — то утриматись. Астрологів треба слухати. Учора у нас закінчились пакети для сміття, а тому я вийшла на дві зупинки раніше з наміром придбати їх у супермаркеті. Звичайно, можна було б скористатися послугами невеличкого господарського магазинчика навпроти власного будинку, але там вони аж на п'ятнадцять копійок дорожчі.

Супермаркет зустрів розмаїттям барв, запахів і звуків. Я не пам'ятала точно, у якому відділі пакети для сміття: «Господарські товари» чи «Предмети гігієни». Заїхала візком у той, що ближче — «гігієнічний». Найперше, що здивувало — три довжелезні полиці зубних щіток. У житті не бачила такого широкого асортименту — «до кольору, до вибору». Щітка не була мені потрібна бо лише вчора купила нову. Проте… Моя нова щітка була абрикосового кольору. А коли це і є той самий підступний відтінок жовтогарячого? Правда, астролог говорив про одяг, але навіщо зайвий раз дратувати зірки? Кинула до візка щітку. А також зубну пасту, бо Міжнародна федерація стоматологів рекомендує користуватися засобами одного виробника. Я не почувалася марнотратною, оскільки зайва щітка й тюбик пасти ніколи не завадять. Раптом мій