Аеропорт - Артур Хейлі

Річ була не в тому, подумав Мел, що аеропорти нібито є якимсь привілеєм чи міською розкішшю. Майже всі вони самодостатні, давали прибуток та велику кількість робочих місць.

Не всі битви у прогресі між небом та землею закінчаться перемогою; так було завжди. Але деякі були під силу, і дещо зі сказаного та зробленого тут — через Мелову позицію в керівництві аеропорту — може перейти на національну, навіть міжнародну арену.

Якщо так, тим краще! Один англійський поет, Джон Донн, пригадав Мел, якось написав: Немає людини, що була б як острів, сама по собі; кожна людина — грудка землі, часточка суходолу233. Аеропорт — це також не острів; ті, хто називають себе «Міжнародним», повинні мислити таким чином, щоб виправдовувати своє ім’я. Можливо, працюючи з іншими, Мел міг би показати, як це зробити.

Люди, які довго не чули про Мела Бейкерсфелда, швидко дізнаються, що він ще в сідлі.

Наполеглива робота, поновлення його попередніх галузевих інтересів, може допомогти з особистими проблемами, якщо мозок постійно буде чимсь зайнятий. Мел принаймні на це сподівався. Ця думка стала несподіваним нагадуванням, що зовсім скоро — можливо, завтра — йому доведеться зателефонувати Сінді й домовитися, коли і як він забере свій одяг та особисті речі.

Це буде невеселий процес, який, він сподівався, дівчатам, Роберті та Ліббі, бачити не доведеться. Спочатку, подумав Мел, він переїде в готель, доки не з’явиться час орга­нізувати собі окреме житло.

Але більше, ніж будь-коли, він знав, що його із Сінді рішення розлучитися було неуникне. Обоє це усвідомлювали; сьогодні вони тільки наважилися зрештою відсунути фасад, за яким більше нічого не залишилося. Ні їм, ні їхнім дітям зволікання більше нічого не дасть.

Та все одно, ще знадобиться час, аби призвичаїтися.

А Таня? Мел не був певний, що в них є спільне майбутнє. Він думав, що все це може вилитись у щось хороше, але час для зобов’язань — якщо такі будуть — ще не настав. Він тільки знав, що сьогодні, до закінчення цього довгого й складного робочого дня, йому відчайдушно потрібне товариство; і з усіх його друзів Таня має найбільше підхожих для цього рис.

До чого ще може дійти між ним і Танею, покаже час.

Мел завів автомобіль та рушив до дороги, що оточувала аеропорт по периметру та вела до терміналу. Злітно-­посадкова смуга три-нуль тягнулася праворуч, вздовж його шляху.

Тепер, коли вона почала функціонувати, нею почали користуватися інші літаки, підрулюючи рівномірним потоком, незважаючи на запізнення. Повз пронісся й приземлився «Конвейр-880» компанії «ТВЕ». Позаду нього, за пів милі, виднілися посадкові вогні іншого борту, що наближався. За другим летів і третій.

Сам факт, що Мел бачив третє скупчення вогнів, дав йому зрозуміти, що нижня межа хмар піднялася. Він несподівано помітив, що сніг припинився; у кількох місцях на півдні виднілися клаптики чистого неба. З полегшенням Мел усвідомив: буря також пішла своїм шляхом.

180 ≈ 148 км/год.

181 ≈ 244 км/год.

182 ≈ 285 км/год.

183 ≈ 122 м.

184 Бафтинг — різкі коливання хвостової частини літака.

185 ≈ 4570 м.

186 ≈ 7620 м.

187 Charles Augustus Lindbergh Jr. (1902—1974) — американський льотчик, перший, хто в 1927 році самотужки перетнув Атлантичний океан, пролетівши з Нью-Йорка до Парижа.

188 Merchandise Mart — комерційна будівля в центрі Чикаґо.

189 ≈ 10 060 м.

190 Ортодромія — найкоротша лінія між двома точками кулі; дуга великого кола.

191 Arsenic and Old Lace (1944) — американська чорна комедія режисера Френка Капри.