Смутна доба - Микола Смоленчук
УЛУС, у, чол.
1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру.
2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи.
3. Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові.
(обратно) 214ВАЛУН, а, чол. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи.
(обратно) 215ЯТАГАН, а, чол. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.
(обратно) 216ШУРПА, и, жін., діал. Потвора, мара.
ШУРПА, и, жін. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.
(обратно) 217КАПШУК, а, чол.
1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком.
2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка.
3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі.
(обратно) 218УЧТА і, и, жін. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет.
УЧТА 2, и, жін., рідко. Пошана.
(обратно) 219APKАH, а, чол.
1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.
2. Гуцульський чоловічий танок.
(обратно) 220ЛАДУНКА, и, жін., заст. Патронташ.
(обратно) 221ГEBАЛ, а, чол., фам. Велика неповоротка, незграбна людина.
(обратно) 222ГАБА 1, и, жін.
1. заст. Турецьке сукно білого кольору.
2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало.
3. заст. Оторочка, кайма.
ГАБА 2, и, жін., діал. Хвиля.
(обратно) 223ШАНЦІ, ів, мн. (одн. шанець, нця, чол.). військ. Земляні укріплення у вигляді ровів з насипом; окопи.
(обратно) 224ШЕЛЮГА, и, жін.
1. Верба гостролиста.
2. збірн. Зарості верби гостролистої.
(обратно) 225БЕЗМІН, а, чол. Ручна важільна або пружинна вага; кантар.
KАHTAP, а, чол.
1. Те саме, що безмін.
2. діал. Вуздечка.
(обратно) 226KОCTОПPАB, а, чол. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.
(обратно) 227ГАЙДУК, а, чол., іст.
1. У XV-XIX ст. у південних слов'ян — повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування.
2. Солдат придворної охорони.
3. Виїзний лакей,
