Quid est Veritas? - Наталена Андріанівна Корольова
Одна з леґенд про катастрофу Атлантиди.
(обратно) 144Кельт-іберійська богиня. Леґенда також кельт-іберійська.
(обратно) 145Стара кельт-іберійська легенда.
(обратно) 146Леґендарні велетні, яких у Піренеях називають «Duz» — вимовляється: «Дюз». Я дозволила собі переробити це слово на «Дуж», бо ж таки за леґендами всього світу велетні завжди були дужі, сильні.
(обратно) 147Була й така леґенда про походження каллаїса.
(обратно) 148Ocellus — «Очко». Білі павичі особливо цінилися римлянами за свою красу. Їх тримали для окраси, але не вживали до їжі. І справді, тяжко собі уявити гарнішого птаха, цілого немов з мережива, бо ті «очка», що у звичайних павичів бувають сині та зелені, у білих павичів ледве відзначені найніжнішими відтінями.
(обратно) 149Така пшениця справді вже існувала в ті часи. Але плекали її лише на землях вулканічних, що постали з перетлілої лави.
(обратно) 150Cцілла — прегарна лілейна рослина з блідо-рожевими великими, як лілея (Lilium candidum), квітами. Її цибулі вживали, як ліку. Нині плекають ці рослини в хаті (якраз цвіте в мене, коли пишу), бо дуже гарні та цвітуть, при справному плеканні, двічі до року. Але можуть рости і в саду.
(обратно) 151Такі слова дійсно є у Платона.
(обратно) 152Лазурит, або «ляпіс лазурі» — півдорогоцінний камень, темно-синьої барви, з білими та ясно-блакитними жилками. Робили з нього переважно намисто, печатки, а також верхи дорогих столів, келехи тощо. Посипання садових доріжок лазуритовим піском — не вигадка авторки. Робили це у Стародавньому Єгипті, переважно в садах фараонів, у садах перських принцес, а також за римських часів, у багачів, у віллах Помпей.
(обратно) 153Пожежників у стародавній римській державі не було. Обов’язком вояків було рятувати й гасити пожежу.
(обратно) 154Військова сторожа була завжди напоготові й пильнувала, чи де не горить. Так само військові відділи виконували в містах поліційну службу.
(обратно) 155У гебраїв був дійсно широко розповсюджений культ «терафімів», духів-охоронців. Радились із ними в якійсь справі таким способом, що мали на табличках написано «так» і «ні», «добре» і «зле». Ці таблички мішали й кидали перед терафімами. Яке слово було нагорі, то так і робили. Коли ж виходило «так» і «зле», то це уважали за негативну відповідь.
(обратно) 156Тогочасна жидівська приказка. Означає те саме, що «помер». На східних землях України кажуть: «дав дуба». А французи говорять: «Passer l’arme a gauche» — «перекласти зброю до лівої руки».
(обратно) 157За деякими версіями, саме Кай Понтій запитався, що треба чинити, щоб бути праведним. Про це згадано і в Євангелії.
(обратно) 158Центуріон Корнелій належав до найперших християн, тобто тих, що прийняли Христову науку.
(обратно) 159Пилата вислано до Юдеї, хоч не як на заслання, але як до урядового підвищення, саме за те, що, бувши староримських поглядів, не схвалював розпусного й марнотратного життя, яке вів Тиберій. Для того його призначено «прокуратором Юдеї», щоб був «далі від Риму» й не критикував поведінки цезаря. На цьому «достойний дует» «патріота Ірода» і «святого та набожного первосвященика Каяфи» й будував своє оскарження, міркуючи, що й Тиберій, як мстиві юдеї, схоче помститись на Пилатові.
(обратно) 160У заможних римських домах були звичайно два триклініуми-їдальні: «малий» — для себе й «великий» — для урочистих гостин.
(обратно) 161Звук, що його видає черепаха, справді робить враження чогось фантастично-легкого, кришталево-прозорого. Коли ми перед 30-ти роками оселилися на Мельнику, у потоках за нашим садом та перед домом було багато черепах.
(обратно) 162Старшинською паличкою, її рухами, більш ніж голосом, римські старшини передавали війську накази.
(обратно) 163В жидів закон це дозволяв, як доказує приклад Бооза.
(обратно) 164