розвитку взагалі промовчу, я Ж поставив собі, що це — не головне в Жінці, тиМ більше, у сімнадцятирічному Оленяткові, мій серйозний монолог безЖально й несподівано оголюЄ переді мною сеРйозну проблеМу: я анітрохи не закоханий, як виДавалося мені протягом останніх тиЖнів, я просто хочу трахнути цю тваринку, анічогісінько спільного, окріМ сексу, у мене з цим діВЧИськом і бути не моЖе, я пРикандИЧив би її за враніШньою кавою на другий день спільної ідилії, та й засмаЖив би у духовці до неВпізнавАності її «закатруплений труп», добре, хоч набувся хоробрості зізнатися собі в цьоМу до того, як завалив лялю в ліЖко! я Жахливо серйозний чоловік. Жах І ОбРуда Не в Лас-ВеҐаСі кіна нЕ буДе пИва! Ше пива! Білого! — гукаю охайній кельнерці й «роблю їй очка», себто маслянО-фатально витріщаюся, Оленятко дещо напруЖується, хе! коли мені було стільки, скільки цій офіціантці (а вона не набагато старша за нетяМуще Оленятко навпроти мене), ми всі пили темне пиво і портер, то мода була така, чи що, чи, моЖе, організм був мІЦніший, чи просто через те, що не випуСКали тоді «білого нефільтрованого», котре всі тепер дудлять, знов-таки, мода, чи що, адЖе тепер усіляцького пива доста… ми чекаєМо на якесь літературне збіговисько, пХілолОгіЧний шабаш на Лисій горомові, парад голоМозих текстів на розпечених вуГлинах здорової кон’юнктури, добре, що завбачливо не запросили адептів босоніЖжя, я прИтяг Оленятко до «вищого світу», наміряючись (як я щойно собі зізнався) його, тобто її трахнути по всьоМу, або хоч посунути нехитрий розвиток подій в цьоМу напрямку, поступово хиМерна зальця всотує знайомі мармизи, моє дівчисЬко розпускає пера: незлецький вигляд маю! ті всі старі пердуни, котрі з моїМ вітаються, аЖ стікають слиною від мене, а баби (оце з ниМи він повсякденно спілкується?! не дивно, що запав на мене!) аЖ зубаМи скреготять, і баньки у них — як отрута з цукроМ! а мій — як хлопчисько з тими поряд! ні, ну її на фіг, я застарий, мабуть, я вЖе не мисливець, воно мені вишкрябає чайною лоЖечкою і зЖере мозок… ми п’ємо тепер горілку, дякуючи СивоМу Бізонові, з невеличкої сцени одноМанітно линуть окремі тексти і окремі слова, тих, що вміють добре вербалізувати свої тексти, не запросили, я встиг добряче накидатися, і, якщо на початку вечора серйозно вирішив будь-що униКнути публічного виступу (симптом «зіроньки», хто не в курсах), то нині стає нестерпно легко і взагалі пофіг: п’яний катарсис для всіх приСутніх із бРУТАльниМи танЧями на столах та биттям посуДу вкупі забеЗПЕЧений! А це, часом, не твій сон? Твій? А чи не прямо зараз він тобі сниться? А хіба мертвим сняться сни?.. Вона відпускає мене гЕть — на волю життя і вибору, перетворивши на колонію ластівок. Я — кОлонія ластівок. Мара говорить мені, що має владу тільки над живими формами, а простір і відстані — теж живі, але течії їй непідвладні. Вона називає мене Сімурґ, і я навіть знаю чому: вона пропонує негайно прямо зараз зберегти моїй фоРмі життя, осеЛю для розуму, але оселю своїй формі я мушу відшукати сам, якщо на тому шляху загине хоч одна ластівка, загине вся форма, і вже тоді навіть Мара нічого не вдіє. Щасливої дороги! — кричить вона, і я спурхую зі скелі у простір — понад густим і поХмурим варивом непривітної течії Bathory, вона так називається, ця течія, невідомо, що це за море, що це за океан, але повітряна течія волочить мене геть від скелі, де і досі стовбичить Мара у чорному плащі не знаної у Містах ночі. Чому вона не перетворила мене на зграю риб? — думаю я кожною своєю ластівкою, і чому я… ми… Сімург… я пролетів повз скелю Форми, невЖе Мара неправильно скЕрувала мене, я ж стрімко вилітаю у відкритий простір! може, всі мої крильця знають, де ліпити гнізда, краще за мою, все ще людську свідомість? чи людська це свідомість? чи моя? WSідомість, ха! а хто я? попри стрімку фрагментацію, це все ще я, занурюючись у просолене повітря, я востаннє встигаю подумати: за яким дідьком я так несамовито чіплявся за життя у формі, за будь-яку плоть?!
ОленятКо пишається Арсеном, котРий, хИлитаЮчись, виДряпався на сЦену і тепер читає уривки нового роману, розсіюючи долівкою аркушики свого щойно розДертого нотатника, звісно все це не поЗбавить їх обох ані п’яного бешкету, ані сварки, ані доленосних наслідків, жоДен люДський порух не залишається без наслідків. Зоряна Пугач піДсіДає до них ніби знічев’я, хоча, звісно, активно намірялася вчИнити це ще до того, як роЗПочалися читання. За що я люблю тебе, сичить Зоряна, то це за твою причмеленість, довбаний лесбіян, заКоном цих богемнИх дЖунґлів ми з тобою оДнієї крові! ну й теРаріум, думає Оленятко, ну і серпентарій! що ця баба жене проти всіх знайомих і віДомих! «Мову вона віДчуває пеЧІнкою»! Ха! справа принЦипу: ані Мар’яну Прут, ані Ляну НазгаДку, ані Олексу Женця не перепРосить, клАСНа тьотКа! Арсен вЖе наллятий, хто це такий, Арсен? ага, це Ж я! хто Арсен — я Арсен?! хто наллятий?! Я наллятий?! моЖе, я фемініст, але Ж поглянЬте, що з нормальними жінками робить сімейне житТя! ось вам, буДь ласка: ще одна відЬМа (в найкращому розумінні цього слова) перетворилася на статево проОПерованого ДжиМмі Раквая, якби мені баБа отак цілком відЦалася, я б зДурів! відповідальність, а я Ж ттТттакккиий серйозний чо-ло-вік! гИк! наллятий, правДа, старію, от зараз як застрОМлю Оленяткові, щоб оченятка емалеві повилазили! поДивись, ЗорянКо, яке воно поВне і несхиблене! вЖе готова і тебе, зміЮко, і всіх реШту в цьому коДлі полюбити, бо це — мій світ, а мене воно любить! тому ви всі до нашого столика посповзалися? не до мене Ж… від неї підЖивитись! Сивий БіЗон каламуТно і агресивно вирячився на ОлеНятко, хоча гоВорить до Арсена: ти, Гикаре, таки маєш вДачу, і пишеться тобі, і в ліЖку веДеться, от тільки бабок нема, перемоЖно завершУє він, перехиляє чарку й з уДаваною смиренністю додає, але що — бабки?., угу, «о душе, о душе поДумайтє, Клюквін!» — знаємо, читали, я Б на тебе поДивився, труХлявий Фавне, якби твоя баба не…………….
До сонного кишла безгучно, нудьгуючи, заходить Меґаном, двері з розшарпаною оббивкою самі тихцем прихиляються за його м’язистою оголеною спиною. Просто з передпокою крізь дверний проріз Меґаном бачить в кухні Ялту, ніби дивиться у театральний бінокль. Ялта саме налаштувалася відкинути макарони, вчасно натиснувши каві
