Котигорошко - Василь Дмитрович Кожелянко

придумайте назву. Це може бути що завгодно, бо чота буде принципово відрізнятися від решти. Ви будете розробляти і впроваджувати новий вид магії — неритуальну, нецеремоніяльну, неатрибутивну магію.

— Що це таке? — спитав Котигорошко.

— Чесно кажучи, — осавул Побиван несподівано щиро по-дитячому посміхнувся, — я й сам достеменно не знаю. Доповім вам лише принцип. Кожен з різновидів церемоніяльної магії використовує певний ритуал, аби маг зміг своєю волею проникнути в астральний світ, і там розпорядитися щодо цікавого для нього предмета в той чи інший бік і щасливо повернутися назад у матеріяльний світ. Ритуал необхідно проводити в певному місці в певний час і з певними атрибутами. Це спеціяльні місця в матеріяльному світі — різні там поляни, требища, майданчики під дубом, вежі, зиккурати і піраміди, що збігаються зі спеціяльними воротами там, в астральній площині. Ті проходи вартують спеціяльні сторожі, яких називають по-різному — «володарі стихій», «духи», «напівбоги», «вчителі», а дехто — «ангели». Що має зробити церемоніяльний маг, аби виконати поставлене перед ним завдання? Насамперед знайти відповідне «місце сили», провести ритуал, аби вийти у коридор, що знаходиться між матеріяльним і астральним світами, у ньому порозумітися з Володарями стихій, за ним підійти до брами в астрал, попросити Вартового (цей, ще треба знати його ім'я), аби впустив його всередину. Там порушити причинно-наслідковий зв'язок щодо небайдужого йому об'єкта, іншими словами, вбити в астральному вимірі ворога України, а потім тим же шляхом повернутися назад. Бо, аби щось змінити в матеріяльному світі, слід насамперед здійснити ці зміни в астралі. Сказано ж бо, що наверху, те й внизу. Такою є причинова схема кожного різновиду церемоніяльної магії.

Вам же, пане хорунжий Котигорошку, треба розробити таку магію, аби без будь-яких матеріяльних атрибутів і якихось дій можна було проникнути в астрал, минаючи ці вартові вежі та брами. Тобто, ви маєте виховати таких магів, які могли б перейти кордон з контрольною смугою у вигляді коридору стихій між матеріяльним і астральним світом у будь-якому місці, в будь-який час, виконати там поставлене Ненькою завдання і, якщо час, повернутися назад.

— Я зрозуміло пояснюю, хорунжий, — стурбовано запитав осавул Побиван, спостерігаючи, як Котигорошко міняється в обличчі.

— Зрозуміло, — зітхнув Котигорошко і покрив своє чоло знаком офіційної Законопослужницької церкви — контуром яйця з крапкою в центрі.

VI На варті українських пірамід

Після шести місяців напруженого тренування Котигорошко зрозумів, що мусить доповісти начальству про свою якусь бойову готовність. Він відрапортував своєму командирові — осавулу Побивану, а той відповідно — догори службовою драбиною, що вже вміє робити ЦЕ. Проте сьому чоту, яку Котигорошко назвав лише йому одному відомим словом — ЯРНЕ, вкомплектувати поки що не вдавалося. Штаб управління «М» так і не зміг знайти ні в рядах ВНХ, ні в спецслужбах, ні просто у суспільстві хоча б ще одну особу, здатну стати неритуальним магом. Тому Котигорошко поки що був і командиром, і особовим складом чоти ЯРНЕ. Щодо назви підрозділу, то хорунжий Котигорошко довго її добирав, аж поки з його вимученої підсвідомости не виринуло це дивне звукосполучення. Котигорошко сам собі не хотів зізнаватися, що складається воно із елементів імен двох небайдужих йому осіб, він переконував себе у тому, тим і аргументував його походження перед начальством, — ЯРНЕ йому далося. Прийшло саме десь із нижчого менталу.

Прийшов час продемонструвати бойовий вишкіл у польових умовах, і Котигорошко втратив сон. А якщо нічого не вдасться?!

На бойове випробування нового виду магічної зброї прибув сам генерал Доброзол. Але чомусь без ад'ютанта і це геть засмутило хорунжого Котигорошка. Він перебував у передстресовому стані.

Як воно водиться, все було облаштовано з величезною секретністю, і глупої листопадової ночі в джипі із затемненим склом генерал Доброзол, осавул Побиван і чота ЯРНЕ у повному складі — хорунжий Котигорошко — вирушили на гору Цецин, попередньо оточену сотнею військ спеціяльного призначення та піхотним куренем Чернівецької дивізії.

Влаштувалися неподалік од телевежі, і Котигорошко, сівши на розкладний стілець, приступив до виконання бойового завдання. А воно, поставлене генералом Доброзолом, було простим і зрозумілим: наслати імпотенцію на верховного вождя Атлантиди некоронованого імператора, самочинованого генералісимуса та вищого ієрарха культу Трьох Богів Птеро XXVI-го Дактиліяна.

Котигорошко одягнув навушники портативного магнітофона і ввімкнув музику (це не вважалося ритуалом, бо робити магічні дії він міг і без музики, але чому б не скористатися легким безневинним стимулятором?) — поставив свою улюблену рок-арфістку Аеліту. За своєю технологією уявив собі тунель зі сріблястого світла, що робив поворот вправо та трохи догори, і поволі вирушив цією дорогою — в астрал. Зусилля, ще зусилля, і ось він уже вигулькнув на астральному плані. Тут уже було легше. Тут силою своєї думки він зміг формувати все, що завгодно. Що ж, поїхали в Атлантиду! Ось їх континент з численними архіпелагами, ось їх столиця — Посейдонія, розташована на семи горбах, ось резиденція їхнього Дактиліяна — комплекс палаців і церков, обгороджений потворною цегляною стіною із зубцями у формі літери «М». Ось кабінет вождя, а ось і він сам, закінчує робочий день, радше ніч. Дактиліян Птеро XXVI-й встає з-за столу, запалює із золотої дзиґарнички цигарку «Суецький канал» і довгими коридорами йде в свої покої. В спальні на широкому ліжку на нього чекає спеціяльний боєць особистої охорони вождя — розкішна брюнетка в чині молодшого сержанта. Вона напівгола, раз по раз звивається, приймаючи різні спокусливі пози. Дактиліян роздивляється себе у величезне дзеркало. Сивини додалося у вусах, густому жорсткому волоссі і навіть — у бровах, проте він ще мужчина ого-го! Він розстібає блискучі ґудзики свого захисного кольору френча із золотими пентаграмами в петлицях, знімає чорні черевики, ретельно розв'язуючи шнурки, стягає із себе штани хакі із рожевими генеральськими лампасами. Водночас краєм ока Дактиліян поглядає на молодшого сержанта в ліжку. Ось-ось з'явиться ерекція… А хріна тобі, постановив Котигорошко, відтепер ти, Птеро Дактиліяне, — безнадійний імпотент. Все. Бойове завдання виконано. Котигорошко повернувся на матеріяльний план. На гору Цецин.

— Пане генерал-полковнику…

— Не треба, синку, — обірвав Котигорошка генерал Добро-зол, — кажи простими словами. Як там Птеро?

—