Прозріння - Жозе Сарамаго

керівництвом або, ліпше сказати, залежать від міністерства, яке я очолюю, не виключають гіпотези, що прикрі події, які нам довелося пережити, мають своє справжнє коріння за межами нашої країни й те, що ми нині бачимо, є лише верхівкою айсберга грандіозної міжнародної змови, спрямованої на дестабілізацію світового порядку, мабуть, керованої анархістами, яку з іще невідомих нам причин вирішили спочатку випробувати в нашій країні, Дивна ідея, сказав міністр культури, принаймні в тих межах, куди сягають мої знання, анархісти ніколи не намагаються здійснювати акції з такими характеристиками й у таких масштабах, Нічого дивного, саркастично зауважив міністр оборони, бо знання нашого дорогого колеги, схоже, обмежуються часовими рамками ідилічного світу наших дідів і бабусь, а відтоді, хоч яким дивним це може здаватися, усе в нашому світі дуже змінилося, тоді була епоха більш або менш ліричного, більш або менш кривавого нігілізму, але те, з чим нам доводиться мати справу сьогодні, є чистим і нещадним тероризмом, різним у виразах своїх облич, але ідентичним за своєю сутністю, Будьте обережні з надто легкими порівняннями та перебільшеннями, втрутився до розмови міністр юстиції, бо мені здається ризикованим, якщо не зовсім безглуздим уподібнювати тероризм, хай навіть поверхово, й намагатися включити його до класифікації тих подій, які знайшли свій вияв у появі чистих бюлетенів у виборчих урнах, Кількох чистих бюлетенів, кількох чистих бюлетенів, промурмотів міністр оборони, майже паралізований подивом, як можна називати кількома вісімдесят три відсотки бюлетенів, накиданих у виборчі урни, невже хтось із нас неспроможний усвідомити, що кожний із таких бюлетенів є торпедою, яка влучила нижче ватерлінії в борт корабля нашої держави, Можливо, мої знання про анархізм утратили свою актуальність, не стану заперечувати, сказав міністр культури, але наскільки я розумію, хоч мене ніяк не можна вважати фахівцем у морських битвах, торпеди завжди влучають нижче ватерлінії, вони просто не можуть влучити кудись-інде, бо такими їх виготовляють. Міністр внутрішніх справ несподівано підхопився на ноги, наче підкинутий пружиною, він вочевидь хотів підтримати свого колегу міністра оборони, який у своєму висловлюванні припустився такої очевидної недоречності, можливо, він хотів зазначити, що на цій нараді не надають належного змісту суто політичним проблемам, але керівник уряду ляснув розкритою долонею по столу, закликаючи до тиші, Панове міністр культури та міністр оборони можуть продовжити десь в іншому місці свої академічні дебати, якими вони, схоже, так захопилися, але я прошу дозволу нагадати вам, що ми зібралися тут, у цій залі, де, либонь, сильніше, ніж у парламенті, б’ється серце влади та демократичного авторитету, для того, щоб ухвалити рішення, які врятують нашу країну, такий виклик тепер перед нами стоїть, над нами нависла загроза найтяжчої кризи, з якою ми зустрілися уперше протягом багатьох століть, тому я думаю, що перед таким грандіозним викликом ми повинні припинити пустопорожні розмови про дрібні аспекти нашої відповідальності та витлумачення тих або тих незначущих подій. Він зробив паузу, яку ніхто з присутніх не наважився урвати, а тоді провадив, У зв’язку з цим я хотів би звернути увагу пана міністра оборони на той факт, що рішення керівника держави застосувати на цьому першому етапі кризи план, опрацьований компетентними службами міністерства внутрішніх справ, то це аж ніяк не означає й ніколи не означатиме, що ми остаточно відмовляємося від запровадження надзвичайного стану, усе залежатиме від того, як надалі розвиватимуться події, від реакції населення столиці, від пульсу решти країни, від поведінки опозиції, яку не завжди можна передбачити, у цьому випадку насамперед від поведінки партії лівих, якій уже немає чого втрачати і яка за нинішніх обставин навряд чи завагається піти на великий ризик, Не думаю, що нам треба дуже перейматися поведінкою партії, яка не змогла набрати більше, як один відсоток голосів, зауважив міністр внутрішніх справ, зневажливо стенувши плечима, А ви читали їхню декларацію, запитав прем’єр-міністр, Звичайно, читав, декларації політичних партій це частина моєї роботи, вони входять до моїх обов’язків, звичайно, чимало моїх колег платять асистентам, щоб вони приносили їм на тарілці уже пережовану їжу, але я належу до старої школи, довіряю лише власній голові, хай навіть і помилюся, Ви, либонь, забули, що міністри в остаточному підсумку є асистентами керівника держави, Це честь для нас бути ними, пане прем’єр-міністр, але різниця, величезна різниця полягає в тому, що ми приносимо йому вже перетравлену їжу, Гаразд, полишімо гастрономію і хімію процесів травлення й повернімося до декларації партії лівих, скажіть-но мені, яке ваше від неї враження, Це чернеткова, необроблена версія, створена за старим рецептом, який наказує тобі приєднатися до свого ворога, якщо ти неспроможний перемогти його, А в стосунку до нинішнього часу, У стосунку до нинішнього випадку, пане прем’єр-міністр, якщо виборці голосували не за тебе, то прикинься, що вони мали на увазі тебе, Хай навіть так, погодьтеся, що нам слід пильнувати, їхній трюк може справити певний ефект на частину населення, яка ставиться прихильно до лівих ідей, Хоч ми й не знаємо, що й до чого, втрутився до розмови міністр юстиції, я вважаю, ми не хочемо визнати, приклавши руку до серця й дивлячись один одному у вічі, що значна більшість отих вісімдесяти трьох відсотків належить партії центру, й ми мусили б себе запитати, чому виборці навернулися до того білого кольору й у чому саме полягає складність ситуації, а не захоплюватися мудрованими аргументами партії лівих, А й справді, якщо ми добре поміркуємо, відповів прем’єр-міністр, то переконаємося в тому, що наша тактика не вельми відрізняється від тактики, яку застосовує партія лівих, тобто стверджує, що оскільки більшість бюлетенів не належать тобі, то прикинься, ніби вони не належать і твоїм супротивникам, Інакше кажучи, озвався з далекого кінця столу міністр транспорту й комунікацій, ми всі прагнемо одного й того самого, Мені здається не зовсім виправданим так визначати ситуацію, в якій ми перебуваємо з вузькополітичного погляду, але ваша думка аж ніяк не позбавлена тверезого глузду, сказав прем’єр-міністр і завершив дебати.

Швидке запровадження надзвичайного стану, ніби таке собі соломонове рішення, продиктоване провидінням, розрубало гордіїв вузол, який засоби масової комунікації, а надто газети, намагалися розв’язати з більшою або меншою вправністю, з більшою або меншою витонченістю, але щоразу вдаючи відсутність особливого інтересу, починаючи від прикрого результату перших виборів і драматичнішого від наступних. З одного боку, обов’язок газет, так само очевидний, як і елементарний, полягав у тому, щоб із енергією, позначеною громадянським обуренням, таврувати й у власних передовицях, і в замовлених їм статтях несподівану й безвідповідальну поведінку електорату, який, виявивши обурливу байдужість до