Скорочено Останній дюйм - Джеймс Олдрідж

Бен прокинувся. "Що ти бачиш?" — закричав він синові.— "Аеродроми і будівлі Каїру".

Останні зусилля. Літак відмовляється йти униз. Хлопчик підкорюючись батьковій команді, вимикає мотор. "Остер" знижується. Нова небезпека: з аеродрому стартує великий літак. Деві тягне ручку на себе.

"Не можна! — зупинив його Бен.— Гни її вниз!"

"Вітер!" — В розпачі закричав хлопчик. До посадки залишалась хвилина. Бен знав, що наближається останній дюйм, і все в руках дитини.

"Шість дюймів!" — кричав він Деві; язик його ніби розпух від напруження й болю, а з очей текли гарячі сльози.

"На останньому дюймі він все-таки втратив самовладання, його охопив страх...і він не міг більше ні говорити, ні кричати, ні плакати..."

Та ось хвіст і колеса "Остера" торкнулися землі. Це був останній дюйм. Літак завмер, і стало тихо.

Бен вижив, хоча і втратив ліву руку. Але в госпіталі він думав не про себе. Все вирішувала зустріч із Деві. Батько знав, що їм обом потрібен час. А йому, Бену, тепер знадобиться все життя, все життя, яке подарував йому хлопчик... Він все ж дістанеться до самого серця хлопчика!.. Останній дюйм, котрий розділяє всіх і все, нелегко здолати. Але ж він, Бен, був майстром своєї справи, зовсім непоганим льотчиком.